Обычные герои. самый обычный человек кого-то и рассказать о нем​

В нашем доме жил мужчина, средних лет. зачастую пожилым людям, но это не сравниться с тем, что он сделала, на днях. в нашем доме жила бабушка с внуком, в один из вечеров, когда внук был в школе, а бабушка осталась в доме ( к слову она была инвалидном и ей было трудно передвигаться ) она забыла выключить газ на плите, и через час - два, загорелась кухня. так как бабушка не могла нормально передвигаться и кричать, она начала задыхаться из за этого дыма. но по счастливой случайности, этот мужчина заметил дым и что, что то не так, он залез через окно, так как дверь была закрыта, а окно было на распашку, залез и вытащил бабушку, вызвал мчс и не умереть человеку, так теперь он у нас главный чемпион в доме

1) Держитесь просек, тропинок и вообще старайтесь вести себя логично. Оставляйте знаки своего присутствия — кучки камней, шалаши из веток, следы и надписи на земле, что угодно — чтобы люди могли обнаружить, что вы живы и нуждаетесь в Одежду только не оставляйте, потому что вам она нужнее на себе.
2) Красная ракета

Звуковой сигнал - три точки, три тире, три точки. Повторять с интервалами в одну минуту.

Световой сигнал - как и звуковой (три короткие вспышки, три длинные, три короткие). повторять с интервалом в одну минуту.
3) Магнитная стрелка снимается с фиксатора, который держит ее неподвижно.

Через несколько секунд стрелка прекращает вращаться и начинает указывать на Север. ...

Чтобы понять куда двигаться, нужно подсчитать угол движения относительно Севера.
4) не очень поняла

с наступающим!!))

На танці мене відвела мама, коли я ще була маленькою. Спочатку мені не сподобалася ця ідея. Тренер говорила, що я неправильно виконую рухи і мене це дуже засмучувало. Я бачила, як танцюють інші дівчатка, які займалися танцями вже кілька років. Їх рухи виглядали дуже красивими. І мені захотілося навчитися танцювати так само, як вони.

Я займаюся танцями вже кілька років. І тепер мені це приносить задоволення. На репетиції я йду з усмішкою. Коли ми готуємося до конкурсів, ми тренуємося дуже наполегливо. У такі періоди буває, що я дуже втомлююся. Але це приємна втома. Адже я знаю, що чим більше ми репетируємо наш танець, тим краще в результаті він буде виглядати.

У моїй групі займається двадцять дівчаток. Ми всі приблизно однакового віку. Мені з ними цікаво. З багатьма дівчатами я подружилася. І тепер ми спілкуємося не тільки на репетиціях, а й у вільний час.

Найприємніше – це виступи. Так, ми багато займаємося, але результат того вартий. Ми надягаємо наші красиві костюми і виходимо на сцену. Після нашого виконання нам аплодують. А ще на душі стає радісно, коли я бачу на обличчях глядачів усмішки, особливо коли посміхається моя мама.

Завдяки танцям я подорожую. Наш колектив регулярно бере участь в конкурсах і фестивалях. Їздимо ми зазвичай по містах України, але кілька разів ми їздили за кордон. Фестивалі бувають суто танцювальні, а бувають такі, на яких беруть участь співаки, музиканти, актори. У фестивалях бере участь багато цікавих людей. У кожній поїздці вдається з кимось подружитися.

Також керівники фестивалю організовують екскурсії по містах де проходять наші виступи. Ми відвідуємо пам’ятки, фотографуємося і просто гуляємо містом.

Тепер я згадую, як я спочатку не хотіла займатися з танцями. Але варто було проявити трішки терпіння і постаратися. Тепер танці для мене – цілий світ. Я і далі хочу розвиватися в цьому напрямку і сподіваюся досягти високих результатів!