15 конспект на тему: ранние половые связи и их последствия

в период полового созревания у человека устанавливаются психологические ориентиры и нормализуются потребности , под воздействием социальной среды.

ранние половые связи ,- это действия, направленные на поиск полового партнёра , для удовлетворения возникших потребностей.

естесственое половое влечение - показатель нормальной работы организма , однако в раннем возрасте это может перейти в гиппер-влечение или манию , в свою очередь являющиеся симптомами многих психических заболеваний/ отклонений.

последствия данного аспекта, не несут нечего хорошего. венерические болезни , тяжесть бремени ответственности и неподготовленность молодой психики может к маргинальному состоянию , болезням и даже - суицидальным наклонностям . у девушек это выражается еще пагубнее - ранние половые связи заменяют естественные морально-нравственные ориентиры на форму удовольствия , которое сказывается и на половом здоровье незрелой девушки. вывод - в пубертатный период необходимо сформировать у индивида понятие самоконтроля и научить поддерживать его на высоком уровне.

Людина генетично пристосована до нестачі їжі та нерегулярного харчування. При надлишку їжі ця перевага перетворилася на схильність значної частини населення до «хвороб цивілізації». Такого висновку дійшов доктор медичних наук І.Ліберман (Науково-дослідний інститут експериментальної медицини РАМН, Санкт-Петербург), базуючись на власних даних і результатах інших дослідників.

Хворобами цивілізації називають атеросклероз, цукровий діабет II типу (інсулінонезалежний), гіпертонічну хворобу, а також нерідко ожиріння. Протягом останніх десятиліть ці хвороби й часто трапляються вже в людей після 30 років. За даними деяких дослідників, атеросклероз аорти і коронарних артерій є практично в кожного, з віком лише посилюється його прояв. Таке масове поширення, по суті — пандемія судинної патології, дозволяє припускати, що в умовах цивілізації людство до цієї патології схильне. При цьому, природно, рівень схильності в різних людей неоднаковий.

Генотип, який визначає схильність до хвороб цивілізації, склався на ранніх етапах розвитку людини. Харчувалася вона тоді мало й нерегулярно, і в тих умовах дуже важливо було наїстися про запас. Надлишкові жири й вуглеводи відкладалися у жировій тканині, і розвинена жирова тканина була великою перевагою, особливо в жінок, яким доводилося народжувати і вигодовувати дітей. Чоловіки ж витрачали багато енергії на полювання, скотарство й землеробство, тому в них більше розвинені м’язи. При цьому в більшості людей не було їжі вдосталь, і між калорійністю їжі та енерговитратами існував певний баланс.

В епоху цивілізації значна частина людства перейшла до багатого харчування без природних раніше періодів голодування і значних витрат м’язової енергії. При цьому організм постійно виробляє велику кількість інсуліну, за сигналом якого жирова тканина приймає надлишок жирів та вуглеводів. Але коли клітини постійно перевантажені, вони втрачають чутливість до інсуліну. Образно кажучи, двері складів зачинені, оскільки склади переповнені. Ця природна захисна реакція клітин призводить до цукрового діабету II типу. Отже, жирова тканина більше не приймає ліпіди. Куди ж їм подітися? Одне з найбільш підходящих місць — стінки артерій, де ліпіди відкладаються у вигляді бляшок. Проникненню ліпідів у стінки судин дуже сприяє інсулін, який продовжує вироблятися у великих кількостях.

Люди з погано розвиненою жировою тканиною не мають можливості створювати енергетичні запаси. При незбалансованому харчуванні надлишок ліпідів відразу потрапляє в судинні стінки, тому сухорляві люди ризикують захворіти на атеросклероз, може, навіть частіше, ніж люди з розвиненою жировою клітковиною, можливості якої теж не безмежні. Тому чоловіки, які мають менш розвинену, порівняно з жінками, жирову тканину і, отже, менші можливості створення енергетичних запасів, набагато частіше, ніж жінки, розплачуються за ситість і малорухливе життя ішемічною хворобою серця.

Петербурзькі медики встановили, що хворі на атеросклероз та їхні родичі часто страждають на хронічну венозну недостатність і порушену мікроциркуляцію. Вочевидь, атерогенні порушення обміну речовин призводять до патології всієї судинної системи. До речі, порушення мікроциркуляції часто викликає артеріальну гіпертонію.

На думку І.Лібермана, і атеросклероз, і цукровий діабет II типу, і артеріальна гіпертонія — це природні клінічні прояви одного й того самого патологічного процесу: надлишкового продукування інсуліну і втрати чутливості до нього клітин. Патологічні зміни з віком прогресують, і клінічні прояви їх стають помітнішими. Так генетично закріплена перевага в нових умовах обернулася схильністю до хвороб.

Объяснение:

Трудно найти двух людей с абсолютно одинаковыми вкусами, привычками или интересами, поэтому в любых продолжительных отношениях между людьми рано или поздно возникают разногласия, противоречия, конфликтные ситуации.

   С одной стороны, такие ситуации могут навредить существующим отношениям, но с другой, именно несовпадение во взглядах и существование нескольких мнений могут быть ресурсом, обогащающим отношения и укреплению доверия и взаимопонимания.

 Чтобы конструктивно преодолевать существующие конфликты, надо знать о различных поведения в конфликте и уметь выбрать такой поведения, который в наибольшей степени соответствует данной ситуации. Как правило, человек в конфликтной ситуации ведет себя единственным, привычным для него и не догадывается о существовании других поведения.

   Психолог К. Томас классифицировал все поведения в конфликте по двум критериям: стремление человека отстаивать собственные интересы (напористость) и стремление человека учитывать интересы другого человека (кооперация). На основании этих критериев К. Томас выделил пять основных поведения в конфликтной ситуации. Для удобства их можно представить и в виде образов животных:

I Соревнование (конкуренция) - «акула»;

II При улаживание) - «плюшевый мишка»;

III Избегание (уклонение) - «черепаха»;  

IV Компромисс - «лиса»;

V Сотрудничество - «сова».

     Каждый из этих поведения имеет свои плюсы и минусы, может соответствовать одной жизненной ситуации, но быть абсолютно неподходящим для других.

I Соревнование

    Соревнование – такой вид поведения в конфликте, в котором человек стремится добиться удовлетворения своих интересов в ущерб интересам другого. Человек, который следует этой стратегии, уверен, что выйти победителем из конфликта может только один участник и победа одного участника неизбежно означает поражение второго. Такой человек будет настаивать на своем во, чтобы то ни стало, а позицию другого человека не будет принимать во внимания.

Плюсы и минусы данной стратегии: упорное отстаивание своих интересов в ущерб интересов другого человека может человеку временно удержать вверх в конфликтной ситуации. Однако к длительным отношениям (будь то дружеские отношения, отношения с любимым человеком, в семье, на работе и т.д.) такой подход не применим. Длительные отношения могут быть устойчивыми только в том случае, если учитываются желания и интересы всех участников, а проигрыш одного человека, как правило, означает проигрыш всех. В длительных отношениях возможны лишь элементы соревнования, при условии, что оно проводится честно и по заранее определенным правилам и его результаты не окажут сильного влияния на отношения между его участниками. В этом случае соревнование, может оживить обстановку и заставить людей более активно добиваться своих целей.