Синица как и где добывают корм ?

ответ:

синицы отправляются в далекие места чтобы добыть себе и своему птенчику еду.синица любит своих птенчиков.и когда они чуть выростают мама их учит летать

Где: в разнообразных лесах, обычно на открытых участках, опушках, по берегам водоёмов. зимой и осенью кормятся на полях бросовым зерном  ржи,  кукурузы,  пшеницы,  овса.

как: летом питается в основном мелкими насекомыми и другими беспозвоночными. зимой рацион более разнообразен. в период размножения едят мелких  беспозвоночных  и их личинки. также употребляет в пищу  тараканов,  прямокрылых, мелких  стрекоз,  сетчатокрылых,  уховёрток,  муравьёв,  пчёл,  двупароногих многоножек,  клещей и др. весной иногда охотиться на  нетопырей-карликов, которые после зимней спячки ещё малоподвижны.

Линней вошел в историю как создатель метафизической систематики животных и растений, как автор формулы «видов столько, сколько их вышло из рук творца», — формулы, высказанной им в первом издании «Системы природы» (1735).

Основные заслуги Линнея заключаются в следующем:

1. Он создал очень простую и удобную систему таксономических единиц (класс, отряд, семейство, род, вид), подчиненных одна другой.

2. Классифицировал по своей системе животный и растительный мир.

3. Установил определение вида для растений и животных.

4. Ввел для обозначения видов двойную номенклатуру, т. е. родовое и видовое латинские названия, и установил такие название для известных ему животных и растений.

Объяснение:

Объяснение:

Микола Віталійович народився 10 березня 1842 в селі Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської губернії в родині дворянина, полковника.

Домашнім навчанням Миколи займалися мати і відомий поет А. А. Фет. Мати вчила сина французької мови, вишуканим манерам і танцям.У 1855 почав навчання у привілейованому навчальному закладі — 2-й Харківській гімназії. Талановитий підліток швидко став популярним у місті піаністом, якого за на вечори і бали.

Закінчивши гімназію, вступив на природничий факультет Харківського університету. Але в 1860 через матеріальні труднощі родина Лисенків переїхала до Києва, і Микола перевівся до Київського університету, який закінчив з відзнакою, а 1865 р.

Лисенко належав до «Київської Громади», працював у кількох гуртках, пов’язаних з етнографічною діяльністю, викладанням у недільних школах, заснував і провадив студентський хор, організовував концерти.

У 1865–1867 – працював у Таращі на посаді мирового посередника.  Згодом Лисенко вирішує отримати вищу музичну освіту. У вересні 1867 року вступив до Лейпцизької консерваторії, що вважалася однією з кращих в Європі. Вчився у кращих педагогів, відвідував оперний театр,  картинні галереї.

28 грудня 1867 у Празі відбувся надзвичайно успішний концерт Лисенка, де він виконав багато українських пісень у власних фортепіанних аранжуваннях.

Влітку 1868 одружується з Ольгою О’Коннор, спільно вони прожили 12 років, але дітей у них не було.У 1869 завершив навчання у консерваторії, пройшовши 4-річний курс навчання усього за два роки. Під час навчання написав декілька інструментальних творів, зокрема 1-у частину симфонії та симфонічну увертюру «Ой запив козак, запив», струнний квартет та тріо, а також видав свою першу збірку українських народних пісень для голосу й фортепіано. Тоді ж Лисенко написав і свої перші твори на слова Тараса Шевченка: «Заповіт», «Ой одна я, одна», «Туман, туман долиною».

1869 повернувшись до Києва займався творчою, викладацькою та громадською діяльністю. Він брав участь в організації недільної школи для селянських дітей, пізніше – в підготовці «Словника української мови», у переписі населення Києва, в роботі Південно-Західного відділення Російського географічного товариства.

1874–1875 — вдосконалював майстерність у Петербурзі в М. Римського-Корсакова.

1878 — займав посаду педагога з фортепіано в інституті шляхетних дівчат. Тоді ж настають зміни і в особистому житті — Микола взяв другий (цивільний) шлюб з Ольгою Липською, яка була піаністкою і його ученицею. Від цього шлюбу мав 5 дітей

У 1890-і роки, крім викладання в інституті та приватних уроків, М. Лисенко працював у музичних школах С. Блуменфельда і Н. Тутковського.

В 1904 відкрив власну музично-драматичну школу. Це був перший український навчальний заклад, що надавав вищу музичну освіту за програмою консерваторії. У школі Микола Віталійович викладав фортепіано. І школа, і М. Лисенка як її директор перебували під постійним наглядом поліції.  У 1907 він був на деякий час заарештований.

Лисенко провів чотири великих гастрольних турне: 1892—3, 1897, 1899, 1902 рр. Програма складалась із двох відділів — на початку Лисенко виступав як піаніст з виконанням власних творів, а потім співав хор, якому Микола Віталійович акомпанував.

Брав участь у «Філармонічному товаристві любителів музики і співу», «Гуртку любителів музики і співу», «Гуртку любителів музики» Я. Спиглазова. Організовував щорічні шевченківські концерти. Разом з Олександрем Кошицем був організатором музичного товариства «Боян» (1905).