Реферат по окружающему миру 2 класс нацции

Яку́ты (среди местного населения распространено произношение — якуты́; самоназвание саха; мн. ч. сахалар) — народ, коренное население Якутии. Якутский язык принадлежит к тюркской группе языков. По результатам Всероссийской переписи населения 2010 года в России проживало 478,1 тыс. якутов, главным образом, в Якутии (466,5 тыс.), а также в Иркутской, Магаданской областях, Хабаровском и Красноярском краях. Якуты являются наиболее многочисленным (49,9 % населения) народом в Якутии (второй по численности — русские — 37,8 %) и самым крупным из коренных народов Сибири в границах РФ[5].На́ция (от лат. natio — племя, народ) — социально-экономическая, культурно-политическая и духовная общность индустриальной эпохи[1].

Существует два основных подхода к пониманию нации: как политической общности граждан определенного государства и как этнической общности (формой существования одного, либо нескольких совместно проживающих этносов) с единым языком и самосознанием.

В международном праве является синонимом национального государства. Понятие «нация» не следует путать с понятием «национальность».

Армя́не (арм. Հայեր, hayer [hɑˈjɛɾ]) — древний народ, говорящий на армянском языке, принадлежащем к индоевропейской языковой семье[41].

Является государствообразующим народом в Армении и непризнанной Нагорно-Карабахской Республике. Второй по численности народ в Ливане и частично признанной Абхазии и третий в Грузиии Иордании[42].

Большинство верующих армян исповедуют христианство и являются последователями Армянской апостольской церкви.

Формирование армянского народа на территории Армянского нагорья началось с конца 2 тысячелетия до н. э. и завершилось к VI веку до н. э. (подробнее см. Этногенез армян). Антропологически армяне относятся к переднеазиатскому (арменоидному) типу южной ветви большой европеоидной расы[43].

Тата́ры (самоназвание — тат. татарлар, tatarlar) — тюркоязычный народ, живущий в центральных областяхевропейской части России, в Поволжье, Приуралье, в Сибири, Казахстане, Средней Азии, СУАР и на Дальнем Востоке.

Численность в России составляет 5310,6 тыс. человек (перепись населения 2010 года) — 3,72 % населения России[27]. Являются вторым по численности народом в Российской Федерации после русских. Делятся на три основные этнотерриториальные группы: татары волго-уральские, сибирские и астраханские (иногда выделяют польско-литовских татар). Татары составляют более половины населения Республики Татарстан (53,15 % по переписи 2010 года).

Татарский язык относится к кыпчакской подгруппе тюркской группы алтайской семьи языков и делится на три диалекта:западный (мишарский), казанский (средний) диалект и восточный (сибирскотатарский).

По религиозному признаку в основном мусульмане-сунниты, а также православные, атеисты и др.[25].

Содержание  [убрать] 1История1.1Этноним1.2Этногенез2Этнические группы3Язык, письменность и образование3.1Язык и диалекты3.2Письменность3.3Образование4Культура4.1Жилище и быт4.2Национальная одежда4.3Праздники и обряды5Антропологические типы татар6Расселение татар в России7Общественно-политические движения 1980—1990-х годов7.1Булгарский национальный конгресс8См. также9Примечания10Литература11Ссылки

Дніпро́вська ГЕС, ДніпроГÉС — п'ятий ступінь нижчої частини каскаду гідроелектростанцій на річці Дніпро. Розташована у Дніпровському районі міста Запоріжжя. Утворює найстаріше на Дніпрі Дніпровське водосховище. У 1930-ті роки відома під назвою Дніпрельстан (скорочення від «Дніпровська електростанція»).

Будівництво Дніпровської ГЕС було розпочато у 1927 році, в рамках програми індустріалізації СРСР.Внаслідок підйому води після спорудження греблі було затоплено понад 50 населених пунктів.

Перший гідроагрегат введено в експлуатацію 10 жовтня 1932 року, а вже 1939 року стали до ладу всі 9 гідроагрегатів станції загальною потужністю 560 тис. кВт. 8 турбін було поставлено американською компанією «Ньюпорт Ньюс» (англ. Newport News Shipbuilding and Drydock Company (NNS), ще одна турбіна була копією американської, вироблена в Радянському Союзі. 5 генераторів було поставлено американською компанією «General Electric», ще 4 аналогічні вироблені на Ленінградському заводі «Електросила».

Технічний нагляд за веденням будівництва здійснював полковник Г'ю Лінкольн Купер інженерного корпусу Сполучених Штатів. Він був головним інженером-консультантом проекту на за радянського уряду.

18 серпня 1941 року о 20:15 після отримання інформації про прорив німецьких військ в районі Запоріжжя греблю ДніпроГЕСу було підірвано працівниками НКВС[4]. Унаслідок вибуху 20 тонн толу (за іншими даними — амоналу) в греблі виникла пробоїна завдовжки 135 або 165 метрів, через яку ринула вниз багатометрова хвиля, спричиняючи руйнування і загибель людей, які опинились у береговій зоні. Жертви серед червоноармійців та цивільного населення оцінюються цифрами від 20 тисяч[5] до 80 -120 тисяч осіб[6]. Проте німецькій армії це ніяк не зашкодило. Деякі дослідники ставлять під сумнів число людських втрат, як не підтверджене документально, та вважають, що підрив греблі був хоч і вимушеним, але обґрунтованим кроком, оскільки боєздатність затоплених військ була низькою і вони потенційно не були здатними зупинити німецький наступ.

Объяснение:

Це дійсно трав"яниста квітка традесканція . Вона так названа

видатним видатним біологом , систематизатором рослинного світу

Карлом Ліннеєм на честь натуралістів батька і сина Традескантів .

У кімнатній культурі поширені кілька видів традесканції, які походять з тропічної Америки. Це трав'янисті рослини з повзучими або прямими стеблами і з сидячими овально ланцетними  листками. У кімнатній

культурі  розводять традесканції з повзучими стеблами, які звисають з горщиків. Дуже легко розмножується стебловими живцями . Не треба

путати із лікарською рослиною т. з.  золотий вус .