Составить 2 конфликта . и как его решать

1) конфликт игроков в футбол; возник спор, один из футболистов утверждает, что он лучший игрок, т.к. забил решающий гол; решение-найти компромисс, т.к. главное-играть в команде, а сам по себе один игрок ничего не значит;
2) конфликт в гоголевской "повесть о том как поссорился Иван Иванович с Иваном Никифоровичем", возник из-за нежелания обменять ружьё, перерос во вражду; решение-тоже искать компромисс, кто-то должен извиниться, т.к. ссора пустяковая

Летом 1380 г. Дмитрий Иванович, узнав о движении ордынского войска к Москве, обратился с призывом о сборе русского ополчения для отпора врагу. В Коломне (ставке Дмитрия Ивановича) собралось до 200 000 воинов, основное ядро которых составляли москвичи, а также украинские и белорусские отряды. План похода состоял в том, чтобы вместо обороны на реке Оке, где Мамай мог соединиться со своим союзником литовским князем Ягайло, переправиться через Оку и двинуться навстречу противнику к верховьям Дона. Русское войско на битву с Мамаем благословил преподобный Сергий Радонежский , основатель и игумен Троице-Сергиевского монастыря.

Утром 8 сентября 1380 г. русские полки переправились с левого на правый берег Дона у впадения в него реки Непрядвы и расположились на Куликовом поле. Впереди стоял Передовой полк, за ним - Большой полк, рядом на флангах полки Правой и Левой руки, за ними - резерв (конница). В близлежащем лесу («в дубраве») расположился Засадный полк во главе с князем Владимиром Андреевичем Храбрым и боярином Дмитрием Боброком-Волынским. Переход Дона означал решимость Дмитрия Ивановича сражаться до конца, так как возможность для отступления сильно осложнялась тем, что в тылу русского войска находились реки Дон и Непрядва, а также глубокие овраги. В то же время такая позиция затрудняла обходные действия татаро-монгольской конницы. Войско Мамая стояло развернутым строем без резервов, в первой линии располагалась конница, во второй - пехота.

Битва началась поединком двух богатырей Пересвета и Челубея. В этом поединке погибли оба. Сразу после гибели поединщиков татарская конница, смяв Передовой полк, начала теснить Большой полк. Русское войско понесло большие потери. В превые минуты боя был убит сражавшийся в Большом полку в доспехах великого князя и под его знаменем боярин Михаил Бренок. Дмитрий Иванович в одежде рядового воина бился в рядах того же полка. Натиск монголо-татар в центре был задержан вводом в действие резерва. Мамай перенес главный удар на левый фланг и начал теснить русские полки. Неожиданный мощный удар свежих сил Засадного полка в тыл и фланг татаро-монгольскому войску и наступление других русских полков привел к сокрушительному разгрому Мамаевой рати, остатки которой русские полки преследовали и уничтожали на протяжении 50 верст от Куликова поля.

Куликовская битва имела историческое значение в борьбе русского и других народов с татаро-монгольским игом. Хотя она не привела к ликвидации монголо-татарского ига на Руси, однако, на Куликовом поле был нанесен сильнейший удар по господству Золотой Орды, ускоривший ее последующий распад.

Дніпро́вська ГЕС, ДніпроГÉС — п'ятий ступінь нижчої частини каскаду гідроелектростанцій на річці Дніпро. Розташована у Дніпровському районі міста Запоріжжя. Утворює найстаріше на Дніпрі Дніпровське водосховище. У 1930-ті роки відома під назвою Дніпрельстан (скорочення від «Дніпровська електростанція»).

Будівництво Дніпровської ГЕС було розпочато у 1927 році, в рамках програми індустріалізації СРСР.Внаслідок підйому води після спорудження греблі було затоплено понад 50 населених пунктів.

Перший гідроагрегат введено в експлуатацію 10 жовтня 1932 року, а вже 1939 року стали до ладу всі 9 гідроагрегатів станції загальною потужністю 560 тис. кВт. 8 турбін було поставлено американською компанією «Ньюпорт Ньюс» (англ. Newport News Shipbuilding and Drydock Company (NNS), ще одна турбіна була копією американської, вироблена в Радянському Союзі. 5 генераторів було поставлено американською компанією «General Electric», ще 4 аналогічні вироблені на Ленінградському заводі «Електросила».

Технічний нагляд за веденням будівництва здійснював полковник Г'ю Лінкольн Купер інженерного корпусу Сполучених Штатів. Він був головним інженером-консультантом проекту на за радянського уряду.

18 серпня 1941 року о 20:15 після отримання інформації про прорив німецьких військ в районі Запоріжжя греблю ДніпроГЕСу було підірвано працівниками НКВС[4]. Унаслідок вибуху 20 тонн толу (за іншими даними — амоналу) в греблі виникла пробоїна завдовжки 135 або 165 метрів, через яку ринула вниз багатометрова хвиля, спричиняючи руйнування і загибель людей, які опинились у береговій зоні. Жертви серед червоноармійців та цивільного населення оцінюються цифрами від 20 тисяч[5] до 80 -120 тисяч осіб[6]. Проте німецькій армії це ніяк не зашкодило. Деякі дослідники ставлять під сумнів число людських втрат, як не підтверджене документально, та вважають, що підрив греблі був хоч і вимушеним, але обґрунтованим кроком, оскільки боєздатність затоплених військ була низькою і вони потенційно не були здатними зупинити німецький наступ.