Преоброзования александра2 принесли пользу или вред

Преобразования Александра 2 несли вред.

Мини ответ:

Г. в. могут сочетаться с войнами между государствами, с борьбой против иностранной интервенции и национально-освободительной борьбой. Для эпох социальной революции характерны Г. в. , в которых воюющими сторонами являются прогрессивные и реакционные классы, угнетённые и угнетатели. По объективной роли в истории такие войны выступают как необходимое средство достижения политических целей революции либо путём восстаний угнетённых классов, борющихся за своё социальное освобождение, либо же путём подавления контрреволюционных мятежей (например, Вандея 1793 во Франции) , направленных на реставрацию отживших общественных отношений и возврат к власти реакционных классов.

Более Развёрнутый:

Гражданская война - организованная вооружённая борьба за государственную власть между классами и социальными группами внутри страны, наиболее острая форма классовой борьбы. В классово-антагонистическом обществе Г. в. представляет «...естественное, при известных обстоятельствах неизбежное продолжение, развитие и обострение классовой борьбы".
Г. в. вырастают на почве социальных кризисов, когда государственная власть уже не в состоянии «умерять столкновения» враждебных классов, подавлять своими «законными» средствами классовых противников существующей политической и общественной системы. Условия, порождающие Г. в. , определяются расстановкой классовых сил внутри страны и на международной арене, и поэтому Г. в. могут сочетаться с войнами между государствами, с борьбой против иностранной интервенции и национально-освободительной борьбой. Для эпох социальной революции характерны Г. в. , в которых воюющими сторонами являются прогрессивные и реакционные классы, угнетённые и угнетатели. По объективной роли в истории такие войны выступают как необходимое средство достижения политических целей революции либо путём восстаний угнетённых классов, борющихся за своё социальное освобождение, либо же путём подавления контрреволюционных мятежей (например, Вандея 1793 во Франции) , направленных на реставрацию отживших общественных отношений и возврат к власти реакционных классов. В антагонистических общественных формациях бывают, однако, и такие Г. в. , в которых друг другу противостоят различные группировки господствующих классов (например, Г. в. периода падения Римской республики, Алой и Белой розы война в Англии) .
Исторические типы и формы Г. в. многообразны: восстания рабов, крестьянские войны, партизанские войны, вооружённая борьба народа против правительства и т. п. Для эпохи пролетарской революции характерно, как указывал В. И. Ленин, появление более высоких и сложных форм «...продолжительной, охватывающей всю страну гражданской войны, т. е. вооруженной борьбы между двумя частями народа» . В таких войнах происходит, как правило, разделение территории государства между воюющими сторонами, каждая из которых имеет свой аппарат для ведения военных действий, организации армии, политического управления. Специфические особенности Г. в. по сравнению с войнами между государствами нашли отражение в разработке тактики Г. в. , подчинённой решению задач политической, классовой борьбы.
Насильственное свержение народом реакционного правительства является справедливым актом. Право народа на вооруженную борьбу против антинародного правительства отстаивали в 18 в. представители мелкобуржуазной и буржуазной демократии и утопические коммунисты (Ж. Ж. Руссо, К. Гельвеций, Т. Джефферсон, Г. Мабли и др.) . Это право было юридически оформлено в ряде документов эпохи буржуазных революций (например, в американской Декларации независимости) .
В современную эпоху последовательным защитником Г. в. за освобождение трудящихся от всякого гнёта выступает международный рабочий класс, его коммунистический авангард. Вместе с тем марксизм отвергает требование Г. в. «при любых условиях» , выдвигаемое доктринёрами и догматиками, бланкизмом, «левым» ревизионизмом. Рабочий класс заинтересован в свержении господства монополистического капитала и подавлении сопротивления контрреволюционных сил, не доводя дела до Г. в. Но возникновение её зависит от силы сопротивления реакционных классов, которые обыкновенно первыми прибегают к Г. в. В таких условиях завоевать власть, подавить контрреволюционные мятежи можно лишь организованной вооруженной борьбой рабочего класса и его союзников. С усилением репрессивного военно-полицейского аппарата, ростом милитаризма в капиталистических странах, развитием военной техники успех в Г. в. в решающей степени зависит от организованности народных масс и перехода войск на сторону революции.
...
Источник: www.dic.academic.ru

Відповідь:

Якщо немає звичних джерел вогню, то, маючи терпіння та певні навички, можна розкласти ватру і без них. Наприклад, тертям дерева об дерево, батарейки об шерсть, ударами каменя об камінь, а в ясну погоду – фокусуванням променя сонця з до лупи, окулярів чи об’єктива фотоапарата.

Для різних умов існують різн розведення багаття.

Пояснення:

«Зірочка»

Великі сухі поліна будь-якої довжини викладають віялом від центру, що нагадує зірочку. Це ощадливий вид багаття, горить до 8-10 годин без особливого пригляду. Добре підходить для обігрівання вночі.

«Мисливський»

На товсту колоду викладають віялом 5-8 дровенят різної довжини, які посувають поступово – з їхнім згорянням. Під ними розпалюють підпал. Ця ватра горітиме до 6-8 годин. Незамінна у дощову погоду.

«Піраміда»

Над розпалом похило складають дрова у вигляді конуса, залишаючи місце для повітря. Це багаття дає велике полум’я і сильний жар. Такий б чудовий для приготування їжі та кип’ятіння води. Можна використовувати і для просушування одягу, освітлення та подачі сигналу лиха. Мінус – швидко прогорає й потребує великої кількості дров.

«Колодязь»

Відрізняється від «піраміди» тим, що дає змогу приготувати їжу одночасно в кількох ємностях. Його конструкцію утворено з розташованих на невеликій відстані паралельно один до одного двох довгих полін, поперек яких зверху кладуть ще два. Дає низьке і широке полум’я, довго горить.

«Решітка»

Для багаття такого типу спочатку кладуть дві великі сухі колоди, на які кількома рядами у вигляді щільної сітки вкладають дрова дедалі меншого діаметра. Це ватра з широким полум’ям та сильним жаром. Довго горить. Недолік – погано підходить для приготування їжі.

«Тайгове»

Щоб його розпалити, беремо товсту палицю і кладемо поперек майбутнього вогнища. За кілька сантиметрів від палиці підпалюємо сухий спирт, папір або оргскло. Далі беремо тоненький хмиз і кладемо його поверх пального – так, щоб один кінець хмизу лежав на землі, а другий — на більшій колоді. Хмиз повинен майже торкатися осередку полум’я, але варто стежити, щоб не загасити його. Кілька годин горить рівним полум’ям, потім тліє й дає сильний жар.

«Парканчик»

Цей тип багаття призначений для того, щоб вогонь горів усю ніч, а ризик випадання з нього полін був мінімальний. Можна спорудити з відбивачем тепла, встановленим з одного боку вогнища. Маскує вогонь. Добре обігріває, направляючи тепло в один бік.

«На болоті»

Перед розведенням ватри роблять подвійний настил, що захищає від вологи. На верхньому настилі розпалюють вогонь. Після прогорання верхнього настилу багаття горітиме на нижньому.

Для вогнища використовують сухостій і висохлі гілки, переважно березові, вільхові, соснові та ялинові дрова. Осика, модрина, горобина, черемха дають мало жару. Якщо дерев поблизу немає, використовують суху траву, горючий сланець або торф.