Какие части растений использует человек? соедини стрелками. корень листья плод с семенами капуста морковь яблоня свекла салат кабачок

Капуста-плод, морковь-уорень, свекла- корень,

Европейцы впервые познакомились с тюльпаном в Византии, там и до сих пор этот цветок является одним из символов преемницы Византийской империи - Турции. В 1554 году посланник австрийского императора в Турции Олье де Бюсбекоме отправил большую партию луковиц и семян в Вену. Сначала они выращивались в Венском саду лекарственных растений, директором которого был профессор ботаники К. Клузиус. Занимаясь селекцией, Клузиус рассылал семена и луковицы всем своим друзьям и знакомым. В 60-е годы XVI века торговцы и купцы завезли их в Австрию, Францию, Германию. С этого времени началось триумфальное завоевание тюльпанами Европы. Первоначально тюльпаны разводили при королевских дворах, они стали символом богатства и знатности, их начали коллекционировать. Страстными любителями тюльпанов были Ришелье, Вольтер, австрийский император Франц II, французский король Людовик XVIII. 

В Голландии первые экземпляры "Tulipa gesneriana" появились в 1570 г, когда К. Клузиус по приглашению приехал работать в Голландиию и вместе с другими растениями захватил луковицы тюльпанов. Это послужило началом безумного увлечения тюльпанами целого народа, известного под именем тюльпаномании. За редкие экземпляры этого цветка платили от 2000 до 4000 флоринов. Существует рассказ об одном экземпляре, за который покупатель отдал целую пивную в 30 000 флоринов. Цены устанавливались на бирже, где эти цветы стали предметом спекуляции. В начале XVI века. в течение трёх лет совершено было сделок более чем на 10 млн. флор. Mнoгиe промышленники бросали свое производство и брались за их разведение. В результате происходили крахи, гибли состояния, и правительство вынуждено было принять меры против этой мании. И в обществе неумеренное увлечение породило реакцию; явились лица, не переносившие равнодушно вида тюльпанов и истреблявшие их беспощадно. Окончательно прекратилась эта мания, когда стали распространяться английские сады и разные новые цветы. 

Легенда о тюльпане гласит, что именно в бутоне желтого тюльпана было заключено счастье, но никто не мог до него добраться, так как бутон не раскрывался, но однажды желтый цветок в руки взял маленький мальчик и тюльпан сам раскрылся. Детская душа, беззаботное счастье и смех открыли бутон. 

На языке цветов тюльпан означает объяснение в любви, и этому тоже предшествует легенда о персидском царе Фархаде. Беспамятно влюбленный в прекрасную девушку Ширин, принц мечтал о счастливой жизни с любимой. Однако завистливые соперники пустили слух, будто его возлюбленная убита. Обезумевший от горя Фархад погнал своего резвого коня на скалы и разбился насмерть. Именно в том месте, где кровь несчастного принца попала на землю, выросли яркие красные цветы, отныне символ страстной любви - тюльпаны.

Відповідь:

Якщо немає звичних джерел вогню, то, маючи терпіння та певні навички, можна розкласти ватру і без них. Наприклад, тертям дерева об дерево, батарейки об шерсть, ударами каменя об камінь, а в ясну погоду – фокусуванням променя сонця з до лупи, окулярів чи об’єктива фотоапарата.

Для різних умов існують різн розведення багаття.

Пояснення:

«Зірочка»

Великі сухі поліна будь-якої довжини викладають віялом від центру, що нагадує зірочку. Це ощадливий вид багаття, горить до 8-10 годин без особливого пригляду. Добре підходить для обігрівання вночі.

«Мисливський»

На товсту колоду викладають віялом 5-8 дровенят різної довжини, які посувають поступово – з їхнім згорянням. Під ними розпалюють підпал. Ця ватра горітиме до 6-8 годин. Незамінна у дощову погоду.

«Піраміда»

Над розпалом похило складають дрова у вигляді конуса, залишаючи місце для повітря. Це багаття дає велике полум’я і сильний жар. Такий б чудовий для приготування їжі та кип’ятіння води. Можна використовувати і для просушування одягу, освітлення та подачі сигналу лиха. Мінус – швидко прогорає й потребує великої кількості дров.

«Колодязь»

Відрізняється від «піраміди» тим, що дає змогу приготувати їжу одночасно в кількох ємностях. Його конструкцію утворено з розташованих на невеликій відстані паралельно один до одного двох довгих полін, поперек яких зверху кладуть ще два. Дає низьке і широке полум’я, довго горить.

«Решітка»

Для багаття такого типу спочатку кладуть дві великі сухі колоди, на які кількома рядами у вигляді щільної сітки вкладають дрова дедалі меншого діаметра. Це ватра з широким полум’ям та сильним жаром. Довго горить. Недолік – погано підходить для приготування їжі.

«Тайгове»

Щоб його розпалити, беремо товсту палицю і кладемо поперек майбутнього вогнища. За кілька сантиметрів від палиці підпалюємо сухий спирт, папір або оргскло. Далі беремо тоненький хмиз і кладемо його поверх пального – так, щоб один кінець хмизу лежав на землі, а другий — на більшій колоді. Хмиз повинен майже торкатися осередку полум’я, але варто стежити, щоб не загасити його. Кілька годин горить рівним полум’ям, потім тліє й дає сильний жар.

«Парканчик»

Цей тип багаття призначений для того, щоб вогонь горів усю ніч, а ризик випадання з нього полін був мінімальний. Можна спорудити з відбивачем тепла, встановленим з одного боку вогнища. Маскує вогонь. Добре обігріває, направляючи тепло в один бік.

«На болоті»

Перед розведенням ватри роблять подвійний настил, що захищає від вологи. На верхньому настилі розпалюють вогонь. Після прогорання верхнього настилу багаття горітиме на нижньому.

Для вогнища використовують сухостій і висохлі гілки, переважно березові, вільхові, соснові та ялинові дрова. Осика, модрина, горобина, черемха дають мало жару. Якщо дерев поблизу немає, використовують суху траву, горючий сланець або торф.