Какое животное из книги "великан на поляне" стр. 83-84 питается личинками комаров, оно похоже на ящерицу а весной живет в воде .

Тритон. от был в книге " красная поляна" стр. 83-84 которое питается личинками комаров и оно похоже на ящерицу и весной живет в воде)))

Встановити 100% безпеку харчових продуктів науково неможливо. Втім, аргументувати безпечність генетично-модифікованої їжі тільки на принципі Argumentum ad Ignorantiam було б помилково. Тому генетично-модифіковані продукти проходять докладні аналізи, що базуються на сучасних наукових знаннях.

Одним з можливих ризиків вживання генетично модифікованої їжі розглядається її потенційна алергенність. Коли новий ген вбудовують в геном рослини, то кінцевим результатом є синтез в рослині нового білка, який може бути новим в дієті. Через це ми не можемо визначити алергенність продукту, базуючись на минулому досвіді. Теоретично, кожний протеїн може потенційно бути тригером алергійної реакції, якщо на його поверхні є специфічні місця зв'язку до IgE антитіл. Антитіла, які специфічні для конкретного антигену, виробляються в організмі індивідууму, чутливого до алергену. Чутливість до алергенів часто залежить від генетичної схильності. Розрахування алергійного потенціалу не можна зробити зі 100%-ною впевненістю. Нові потенційні алергени формуються також у сортах конвенційної селекції, але відслідкувати подібні алергени дуже важко, крім того, процедура допуску конвенційних сортів аналізу на алергенність не передбачається.Окремі продукти генів, що переносяться в організм генно-інженерними методами, можуть демонструвати токсичні властивості. В 1999 році опублікована стаття Арпада Пуштаї (Árpád Pusztai) щодо токсичності генно-модифікованої картоплі для щурів. В картоплю було вбудовано ген лектину з підсніжника з метою підвищити стійкість картоплі до нематод. Згодовування картоплі щурам продемонструвало токсичний ефект генно-модифікованого сорту[34]. Опублікуванню даних передував гучний скандал, оскільки результати були представлені до експертної оцінки науковцями. Запропоноване Пуштаї пояснення, що менше лектин, а скоріш б перенесення гену, викликав токсичний ефект, не підтримане більшістю науковців, оскільки даних, представлених у статті, недостатньо для формулювання саме таких висновків. Розробка трансгенної картоплі з геном лектину припинена.

Однією з проблем, пов'язаних з трансгенними рослинами є потенційний вплив на ряд екосистем.

Объяснение:

Молодые особи морских черепах достигают половой зрелости к 25-30 годам. Все время до начала периода размножения черепахи плавают в соленых морских просторах. Но в год гнездования, достигшие зрелого возраста морские черепахи, устремляются на тот кусочек суши, где когда-то вылупились из яйца.

Достигнув маленьких островков, разбросанных в океане, черепахи спариваются недалеко от берега. Затем самки начинают готовить гнезда. Они выползают на берег и задними лапами разгребают песок. Выходят ямки-гнезда, глубиной примерно 40-50 см. Туда самка откладывает яйца.
Морские черепахи — долгожители.

Количество яиц в одной кладке может составлять до 200 штук. Отложив яйца, самка закапывает гнездо и аккуратно утрамбовывает, чтобы ямка выглядела как можно незаметнее. За год гнездования самка делает 5-7 кладок яиц. Следующий период размножения наступит лишь через 3-4 года.

После того, как самка морской черепахи отложит яйца, потом она уходит бороздить морские просторы и совершенно не заботится о потомстве. Что станет с кладкой ее не интересует. Период развития черепашьих детенышей в яйце происходит в течении 2 месяцев. Причем, пол вылупившихся черепашек зависит от температуры окружающей среды.

Если температура была довольно низкой, на свет появляются самцы. При более высокой температуре воздуха из яиц вылупятся самки. Но если перепад температуры будет слишком резким, кладка может погибнуть полностью.

Скорлупу яйца черепашки пробивают так называемым яйцевым зубом. Появившиеся на свет детеныши морской черепахи разгребают песок и выбираются из ямки-гнезда. Вот тут наступает самый опасный период из жизни. На них охотятся как на земле и в воде, также и с воздуха. Вследствие этого, до взрослого состояния доживает совсем небольшое количество пресмыкающихся данного вида. Но если маленькому детенышу черепахи все-таки удалось выжить, продолжительность его жизни может составить 80 лет.