Что пропущено? связи в окр. мире между живой и неживой природой. связи в окр. мире между человеком и природой.связи в окр. : o

Между растениями и животными.

МІШКОВИНКА МРІЄ БУТИ ПОВІТРЯНОЮ КУЛЬКОЮ

(за твором Микити Лукаша)

Мішковинка товаришувала з дівчинкою на ім’я Фона Смарт. Ця

подруга була не абищо, а чохол для смартфона, тож вважала себе

дуже розумною. Фона ніколи не дочитувала й не дослухувала до кінця

та завжди все перекручувала. Якось подружки гали, як літає

Мішковинчин тато, пан Торбань, на своєму літаку.

— А я знаю, як можна й без літака літати, — зауважила Фона Смарт.

— Були колись двоє братів... Монпансьє. Вони взяли величезний мішок,

прив’язали до нього кошик, сіли туди, мішок надувся і став кулею.

— А чому мішок надувся?

— Ну-у-у… Мабуть, він надувся тому, що став великим.

Дівчатка попрощалися, а в Мішковинки засіла думка в голові:

“Якщо стати великою, то й полетиш. А для цього… треба… Багато їсти!"

Вдома Мішковинка заходилася наминати смаколики. Що більше їла, то

сильніше вона роздувалася. Нарешті, Мішковинка задоволено гикнула:

— Здається, я вже достатньо велика, щоб злетіти!

З летовища саме повернувся пан Торбань і здивовано запитав:

— Люба, навіщо ти з’їла стільки печива?

— Татусю, я хочу стати величезною кулею та полетіти, як брати

Монпансьє! Мені про них Фона розповіла.

— Та вона знову все переплутала! Брати Монгольф’є запустили

в 1783 році в небо кулю, наповнену гарячим повітрям.

І пан Торбань пообіцяв Мішковинці, що обов’язково візьме із собою

в політ і навіть дозволить їй стрибнути з парашутом! Але для цього

краще не наминати солодощі, а тренуватися.

(історія з інтернету)

Також є ціла книга розповідей Мішковинки:“Мішечок історій Мішковинки” Микити Лукаш

Объяснение:

Леня Голиков

Рос в деревне Лукино, на берегу реки Поло, что впадает в легендарное Ильмень-озеро. Когда его родное село захватил враг, мальчик ушел к партизанам.

Не раз он ходил в разведку, приносил важные сведения в партизанский отряд. И летели под откос вражеские поезда, машины, рушились мосты, горели вражеские склады...

Был в его жизни бой, который Леня вел один на один с фашистским генералом. Граната, брошенная мальчиком, подбила машину. Из нее выбрался гитлеровец с портфелем в руках и, отстреливаясь, бросился бежать. Леня - за ним. Почти километр преследовал он врага и, наконец, убил его. В портфеле оказались очень важные документы. Штаб партизан немедленно переправил их самолетом в Москву.

Немало было еще боев в его недолгой жизни! И ни разу не дрогнул юный герой, сражавшийся плечом к плечу со взрослыми. Он погиб под селом Острая Лука зимой 1943 года, когда особенно лютовал враг, почувствовав, что горит под ногами у него земля, что не будет ему пощады...

2 апреля 1944 года был опубликован указ Президиума Верховного Совета СССР о присвоении пионеру-партизану Лене Голикову звания Героя Советского Союза