Распредили животных по их питания : всеядные, хищники, растительноядные. заяц, крыса, носорог, барсук, олень, белый медведь, рысь, мышь, соболь, бурый медвель .

Домашня кішка має добре розвинуті органи чуття, вони допомагають їй у пошуках їжі та орієнтації. Кішки – це нічні тварини, тому вона має добре розвинутий гострий зір. Вони активно переміщується на чотирьох кінцівках.Також вона любить погрітися на сонці, також вони вдень багато сплять. Ці тварини мають складну поведінку. Взимку збільшується підшерсток, бо приходять морози.

Ластівки – це денні тварини, вони уночі сплять. Ці тварини здатні до польоту, оскільки вони мають крила. Мають короткий та широкий дзьоб для ловлі комах на льоту.Коли у взимку настає нестача комах, ці тварини відлітають у теплі краї. Дихають киснем атмосфери. Мають добре розвинуті органи чуття.

Дуб – це дерево з листям. Восени листя опадає.

Сосна – це хвойне дерево. Хвоя випаровує менше води, що дозволяє пережити зиму. Також ці дерева любить світло, тому в лісах займає вищий ярус.

Липа – восени скидає листя. Плоди мають пристосування для рознесення насіння вітром.

Родиной Михаила Глинки была Смоленская губерния, где в селе Ново жило его семейство со времен прадеда – польского шляхтича, который присягнул на верность царю и продолжил военную службу в России.
Потомственный польский дворянин Михаил Иванович Глинка родился в усадьбе своих родителей 1 июня 1804 года. С детства он выучился игре на скрипке и фортепиано, уже тогда пробовал сочинять музыку, замечательно пел и так же хорошо рисовал. 
В 26 лет решил окончательно посвятить себя творчеству и поехал в колыбель музыкальной культуры – Милан. Проникшись итальянским духом, композитор сочиняет пьесы на основе известных опер и пишет музыку для инструментальных ансамблей. В 1833 году Михаил Глинка переехал в Германию, где под руководством Зигфрида Дена начал изучать неведомые ему страницы теории музыки. 
Михаил Иванович Глинка, изучив законы сочинения европейской музыки - немецкой, итальянской, французской, заложил основы национальной музыки.
После смерти композитора к нему пришло всеобщее признание. На всех сценах империи стали ставить его оперы, а Михаила Ивановича Глинку признали классиком русской музыки. Впервые на мировом музыкальном Олимпе появился русский автор, который сформировал композиторскую школу своей страны и стал громким именем в европейской культуре.