Какое растение используют для производства тканей

Лотос закрывает вечером свои лепестки и возвращается обратно в мутную болотную воду, чтобы вынырнуть только на восходе солнца и, сияя, раскрыться. Таким образом, он олицетворяет незапятнанную красоту и нетронутую чистоту в загрязненной среде. Лотос - распространенный и многозначный символ в китайской, японской, индийской и египетской традициях. Это образ истока мира, производительной силы, развертывания бытия, он выступает в качестве символа возрождения, красоты, жизни, счастья, чистоты и духовности. Раскрываясь с рассветом и закрываясь на закате, лотос олицетворяет возрождение Солнца, а значит, и любое другое возрождение, возобновление жизненных сил, возращение молодости, бессмертие. Восточная традиция использует лотос для обозначения трех этапов в духовном росте человека: невежество, попытку его преодоления и обретенное понимание.

В буддизме лотос служит традиционным символом чистоты. Это символ просветления Будды. Лотос рождается в мутной болотной воде, однако появляется на свет незапятнанным и чистым. Подобно этому «существа, рожденные в одном из миров сансары, но искренне практикующие учение Будды со временем избавиться от омрачений». Лотос - один из наиболее признанных и досконально продуманных буддийских символов. Каждое важное и почитаемое божество в буддизме ассоциируется с лотосом. Обычно в изображениях божеств они либо сидят на нем, либо держат его в руках.

В буддизме лотос символизирует изначальные воды, духовное раскрытие, мудрость и нирвану. Лотос посвящен Будде, "Жемчужине Лотоса", явившемуся из лотоса в виде пламени. Это образ чистоты и совершенства: вырастая из грязи, он остается чистым - так же, как Будда, рожденный в мире. Будда считается сердцем лотоса, он восседает на троне в виде полностью раскрывшегося цветка.

Усвідомлення батьківщини до кожного з людей приходить по-своєму. Але приходить час — і кожний розуміє нерозривну єдність із рідною землею. Адже на цій землі зросли наші діди і батьки, на ній вчилися ходити ми і зроблять перші кроки наші нащадки. Споконвіку боронили цю землю наші предки, берегли її як найцінніший скарб. Вона завжди була їхнім багатством, яким пишались і захищали. А беручи від природи її дари, люди розуміли, що цих щедрот буде значно більше, якщо вони берегтимуть природу.

У наш час перед людьми гостро постала екологічна проблема. Це пов'язано з тим, що люди вирішили стати господарями природи, почали її підкоряти собі. Внаслідок роботи виробництв забруднилися ріки. Збільшення орних земель призвело до знищення лісів. Смердюче Каховське водоймище було колись мальовничою українською землею. Пішли під воду біленькі хатки, вишневі садочки і кучеряві верби над ставками. А колись красиве і багате Аральське море висохло, бо з нього викачали воду на зрошення засушливих районів. Нащадкам у спадок залишилися тільки прекрасні Шевченкові малюнки Аралу.

Люди необдумано експлуатують природу, а іноді просто не замислюються над наслідками своїх вчинків. Безвідповідальність призвела до Чорнобильської катастрофи, від якої постраждали величезні регіони України, Білорусі, Росії. Внаслідок аварії загинуло сотні людей. А скільки інвалідів, села і міста заражені радіонуклідами. Радіаційний фон і досі, через вісімнадцять років після аварії перевищує допустимі норми.

Скалічена земля, скалічені люди... Мені здається, що атомні електростанції взагалі треба заборонити, адже доки вони існують, країна — в небезпеці.

Осушення боліт на Поліссі залишило людей без питної води.

А у нас в Харкові внаслідок зміни річища ріки з'явилися підтоплені житлові масиви. Річка зникла, залишивши по собі тільки назву. Є у нас

Нетеченська набережна вздовж неіснуючої ріки. І таких фактів можна навести безліч. І найшкідливіше, на мою думку, те, що поруч із горе-господарями стояли байдужі люди, які просто гали за знищенням природи. Прикро, але таких серед нас чимало.

Невже потрібно знищити, щоб потім відроджувати? Невже люди вчаться тільки на помилках? Потрібно нарешті зрозуміти, що людина — це частинка великої матері-природи, яку не слід підкорювати, а треба жити з нею в гармонії. Любити і берегти рідну землю, дбати про її благополуччя — ось у чому полягає патріотизм.