Укажи на каком дереве любят пировать птицы можевельник шиповник рябина

Это точно Рябина(∩_∩)

МІШКОВИНКА МРІЄ БУТИ ПОВІТРЯНОЮ КУЛЬКОЮ

(за твором Микити Лукаша)

Мішковинка товаришувала з дівчинкою на ім’я Фона Смарт. Ця

подруга була не абищо, а чохол для смартфона, тож вважала себе

дуже розумною. Фона ніколи не дочитувала й не дослухувала до кінця

та завжди все перекручувала. Якось подружки гали, як літає

Мішковинчин тато, пан Торбань, на своєму літаку.

— А я знаю, як можна й без літака літати, — зауважила Фона Смарт.

— Були колись двоє братів... Монпансьє. Вони взяли величезний мішок,

прив’язали до нього кошик, сіли туди, мішок надувся і став кулею.

— А чому мішок надувся?

— Ну-у-у… Мабуть, він надувся тому, що став великим.

Дівчатка попрощалися, а в Мішковинки засіла думка в голові:

“Якщо стати великою, то й полетиш. А для цього… треба… Багато їсти!"

Вдома Мішковинка заходилася наминати смаколики. Що більше їла, то

сильніше вона роздувалася. Нарешті, Мішковинка задоволено гикнула:

— Здається, я вже достатньо велика, щоб злетіти!

З летовища саме повернувся пан Торбань і здивовано запитав:

— Люба, навіщо ти з’їла стільки печива?

— Татусю, я хочу стати величезною кулею та полетіти, як брати

Монпансьє! Мені про них Фона розповіла.

— Та вона знову все переплутала! Брати Монгольф’є запустили

в 1783 році в небо кулю, наповнену гарячим повітрям.

І пан Торбань пообіцяв Мішковинці, що обов’язково візьме із собою

в політ і навіть дозволить їй стрибнути з парашутом! Але для цього

краще не наминати солодощі, а тренуватися.

(історія з інтернету)

Також є ціла книга розповідей Мішковинки:“Мішечок історій Мішковинки” Микити Лукаш

Пословицы о том, что нужно беречь лес, деревья, растения
Безо времени лес губить – не из чего будет избу срубить.
Возле леса жить - голодному не быть.
Дуб и граб от малого топора падают.
И у березки слезки текут, когда с нее корку дерут.
Искру туши до пожара, отведи беду до удара.
Кто не сажал дерева, тому не лежать в тени
Кто с дерева кору снимает, тот его убивает.
Лес по дереву не плачет, а по поросли сохнет.
Много леса - не губи, мало леса - береги, нет леса - посади.
Мужик сосну рубит, а по грибам щепа бьет.
Не беречь поросли, не видать и дерева.
Не все стриги, что растет.
Не мудрено дерево срубить, а мудрено лес вырастить.
Один человек оставляет в лесу след, сто человек – тропу, тысяча – пустыню.
Одна искра целый лес сжигает.
Растение - земли украшение.
Сгубить легко, да душе каково?
Скажешь — не воротишь; напишешь — не сотрёшь; отрубишь — не приставишь.
Срубить дерево – пять минут, вырастить – сто лет.
Так тебе и заплакал лес по топорищу.