Составить вопросы о красной площади и памятниках культуры, которые на ней находятся.

Красная площадь- это главная достопримечательность города Москва. На красной площади находится Храм Василия Блаженного также на красной площадь находится покровский собор , еще на красной площадь есть царь пушка и царь колокол, южная обходная галлерея,памятник Минину и Пожарскому, Лобное место. Со всего мира съежаются люди что бы посмотреть на красную площадь и чудесный город Москва

Морська вода містить в розчиненому вигляді практично всі елементиперіодичної таблиці хімічних елементів.
H2O 53,6Na+ 0,546Cl- 0,469Mg2+ 0,0528SO42- 0,0283Ca2+ 0,0103K+ 0,0102CT 0,00206Br- 0,000844BT 0,000416Sr2+ 0,000091F- 0,000068

Наукове обґрунтування появи солоної води в морі було покладено роботами сера Едмонда Галлея в 1715 році. Він висунув гіпотезу, що сіль й інші мінерали вимивалися із ґрунту й доставлялися в море річками. Досягши океану, солі залишалися й поступово концентрувалися. Хеллі помітив, що більшість озер, що не мають водного зв'язку з океанами, мають солону воду. Теорія Хеллі почасти вірна. Доповнюючи її, варто згадати, що натрій вимивався із дна океанів на ранніх етапах їхнього формування. Присутність іншого елемента солі — хлору, пояснюється його вивільненням (у вигляді соляної кислоти) з надр Землі при виверженнях вулканів. Натрій і хлор поступово стали основою сольового складу морської води (85 % від всіх солей).

Відомий геохімік О.П. Виноградов (середина ХХ ст.) вважав, що суміш пари і води з газами при дегазаціїмантії Землі, була вже в початковий період формування океану порівняно схожою з сучасною. Тому океанічна вода завжди мала певну солоність і не була прісною. У подальшому на склад вод океану впливало багато атмоферних і континентальних процесів. Близько 200 млн років тому, на прикінці палеозою (за даними досліджень складу проб, відібраних з давніх висохлих морів) хімічний склад води океану, в основному, сформувався і став близьким до сучасного.

Морська вода містить в розчиненому вигляді практично всі елементиперіодичної таблиці хімічних елементів.
H2O 53,6Na+ 0,546Cl- 0,469Mg2+ 0,0528SO42- 0,0283Ca2+ 0,0103K+ 0,0102CT 0,00206Br- 0,000844BT 0,000416Sr2+ 0,000091F- 0,000068

Наукове обґрунтування появи солоної води в морі було покладено роботами сера Едмонда Галлея в 1715 році. Він висунув гіпотезу, що сіль й інші мінерали вимивалися із ґрунту й доставлялися в море річками. Досягши океану, солі залишалися й поступово концентрувалися. Хеллі помітив, що більшість озер, що не мають водного зв'язку з океанами, мають солону воду. Теорія Хеллі почасти вірна. Доповнюючи її, варто згадати, що натрій вимивався із дна океанів на ранніх етапах їхнього формування. Присутність іншого елемента солі — хлору, пояснюється його вивільненням (у вигляді соляної кислоти) з надр Землі при виверженнях вулканів. Натрій і хлор поступово стали основою сольового складу морської води (85 % від всіх солей).

Відомий геохімік О.П. Виноградов (середина ХХ ст.) вважав, що суміш пари і води з газами при дегазаціїмантії Землі, була вже в початковий період формування океану порівняно схожою з сучасною. Тому океанічна вода завжди мала певну солоність і не була прісною. У подальшому на склад вод океану впливало багато атмоферних і континентальних процесів. Близько 200 млн років тому, на прикінці палеозою (за даними досліджень складу проб, відібраних з давніх висохлих морів) хімічний склад води океану, в основному, сформувався і став близьким до сучасного.