Другие примеры перелетных и зимующих птиц

 Перелётные птицы: жаворонки.
Зимующие птицы: снегирь.

Правильні відомості про Землю та її форму з’явились не відразу, не в один час і не водному місці. Проте де саме, коли, у якого народу вони були найбільш правильними, з’ясувати важко. Дуже вже мало збереглося про це вірогідних стародавніх документів та матеріальних пам’яток.
Одна з найдавніших культурних країн на Землі – Китай. За кілька тисяч років до н.е. китайці мали писемність, уміли зображати місцевість на карті і складали географічні описи. Та, на жаль, старокитайські „рисунки” (карти) і описи земель ще майже не вивчені. 

Індійська культура теж дуже давня. За переказами, індійці уявляли собі Землю у вигляді площини, що лежить на спинах слонів. Цінні історичні матеріали дійшли до нас і від стародавніх народів, які жили на Близькому Сході, в басейні рр. Тігру та Єфрату, в дельті Нілу і вздовж берегів Середземного моря в Малій Азії і Південній Європі. До наших часів дійшли писані документи з стародавньої Вавілонії. Давність їх – близько 6000 років. Вавілоняни, в свою чергу, успадкували знання від ще більш стародавніх народів. Вавілоняни вважали, що Земля має вигляд гори, західний схил якої займає Вавілонія. Вони помітили, що на південь від Вавілону – море, а на сході височать гори, через які не наважувались переходити. Тому їм здавалось, що Вавілонія розташована на західному схилі „світової” гори. Гора ця – кругла, і оточена вона морем, а на море, як перевернута чаша, спирається тверде небо – небесний світ. На небі, як і на Землі, є суша, вода та повітря. Небесна суша – це пояс сузір’їв Зодіаку, який як гребля, простягнувся серед небесного моря. По цьому поясі суші рухаються Сонце, Місяць і п’ять планет. Під Землею знаходиться безодня – пекло, куди спускаються душі померлих; уночі Сонце проходить через це підземелля від західного краю Землі до східного, щоб уранці знову почати свій денний шлях по небу гаючи, як за морським горизонтом заходить Сонце, люди думали, що воно спускається в море і що сходити воно теж повинно з моря. Отже, в основі уявлень стародавніх вавілонян про Землю лежали за явищами природи. Проте знання їх були обмежені, і через те вони не могли правильно пояснити ці явища. Народи, які жили в Палестині, інакше уявляли собі Землю, ніж вавілоняни. Стародавні євреї жили на рівнині, і Земля здавалась їм рівниною, на якій подекуди височать гори. Особливе місце у світобудові євреї відводили вітрам, які приносять з собою то дощ, то посуху. Оселя вітрів, на їх думку, міститься в нижньому поясі неба і відокремлює собою Землю від небесних вод: снігу, дощу і граду. Під Землею залягає вода, від якої догори йдуть канали, що живлять моря і ріки. Уявлень про форму всієї Землі у стародавніх євреїв, очевидно, не було. Відомо, що фінікійці, єгиптяни і стародавні греки були добрими мореплавцями: навіть на невеликих кораблях вони сміливо вирушали в далекі плавання і відкривали нові землі. Дуже багато чим географія завдячує еллінам, або стародавнім грекам. Цей нечисленний народ, що жив на півдні Балканського і Апеннінського півостровів Європи, створив високу культуру. Про найдавніші відомі нам уявлення греків про Землю ми знаємо з поем Гомера – „Одіссеї” і „Ілліади” (12-8 ст. до н.е.). З цих творів видно, що греки уявляли собі Землю трохи опуклим диском, який нагадує щит воїна. Сушу кругом обтікає ріка Океан. Над Землею розкинувся мідний небозвід, по якому рухається Сонце, піднімаючись щодня з вод Океану на сході і поринаючи в них на заході.

Как-то раз устроила дева Мария пир на небесах и пригласила всех зверей. Но как доставить на пир приглашенных? Рыбы могли подняться по радуге. Бабочки, жуки и прочие насекомые могли взлететь вместе с ветром. Птицам-то проще всех оказалось: маши себе крыльями, пока до облаков не доберешься, а там и входи себе спокойно в голубые небесные врата.
Но вот с четвероногими и земноводными было куда сложнее. Долго думали-гадали, судили-рядили, как поступить, и наконец придумали: птицы, собравшись стаями, поднимут в царство небесное кабанов, оленей, ягуаров, морских свинок, выдр, муравьедов и всех остальных.
И побежали цапли разносить весть о празднике и собирать приглашенных. То и дело в лесу поднималась суматоха, слышались крики, вздохи, стоны, смех, и вдруг в небо взмывал какой-нибудь броненосец, весь обвязанный лианами, которые целые стаи птиц держали в клювах. Птицы вовсю старались как следует выполнить порученное им дело.
Толстые капивары и разные рачки не могли взобраться по радуге и метались из стороны в сторону, одолевая всех о Тогда длинноногие журавли стали расстилать в низинах пончо, собирать туда неумех и, взяв концы пончо в клювы, переносили их на небо. Так все и шло, пока не появилась черепаха и не подняла шум:
- А кто меня отвезет на небо? А кто меня отвезет на небо?
Никто не хотел поднимать черепаху: уж слишком она большая, тяжелая и нескладная. И случилось так, что там пролетал стервятник (а был он очень зловредный, надо вам сказать), услышал эти разговоры, сложил свои траурные крылья и сказал:
- Давайте я доставлю эту громадину на небо! Собрались тут всякие речные обитатели смотреть, как это стервятник повезет черепаху. Стервятник и говорит:
- Влезай-ка мне на спину, кума!
Да разве может черепаха куда-то влезть! И все звери стали ей взобраться на стервятника. Когда им это удалось, все замерли: что-то дальше будет? Стервятник взмахнул своими крыльями, похожими на обтрепанные зонтики, и полетел.
Летел он, летел, но черепаха - наездник неважный: то в одну сторону сползет, то в другую, то на шею стервятнику съедет, то на хвост. Стервятник ей и говорит:
- Сиди спокойно, кума, держись покрепче за луку седла. А если будешь дергаться, то...
Через полчаса стервятник, обливаясь потом, понял, что не сможет доставить свою громоздкую ношу на небо. Тогда он резко взмахнул крылом, и - полетела черепаха вниз! Она пробила облака, упала на равнину, а панцирь ее разбился вдребезги.
Стервятник видел это сверху и только плечами
- Ну и родилась же такая нелепая тварь, что ей и на небо не подняться!
И затрясся от смеха.