Какие животные и растения находятся в северной америке 20

Животный мир Северной Америки весьма разнообразен, так как сам материк расположен практически во всех климатических зонах.

В тундре встречается белый медведь, северный олень, полярный волк и заяц. Овцебыки обитают только на севере арктического побережья Канады. Больше распространены северные олени, которые представлены двумя видами: лесным и тундровым оленем.

Животный мир таежной зоны более интересен. Повсюду обитает американский лось, который питается листьями и молодыми побегами. В этой зоне также распространены пушные животные: куница, ласка норка, а также скунс и выдра. Среди крупных хищников — бурый и черный медведи, росомахи, волки, рыси. Из грызунов типичны мускусная крыса ондатра и канадский бобр. Среди дикобразовых характерен крупный грызун поркупайн. В основном он живет на деревьях.

В смешанных и широколиственных лесах вы встретите сурков, хомяков, землероек, виргинского оленя. Также на этой территории обитает представитель сумчатых крыс опоссум.

Юго-восток Северной Америки – место уникальной фауны. Здесь встречаются аллигаторы и аллигаторовые черепахи. Среди земноводных примечательна лягушка-бык, длина которой достигает 20 см.

Символы бескрайних равнин этого материка – бизон и антилопа-вилорог. Часто встречающийся хищник – степной волк-койот. В Кордильерах обитают степные козлы и бараны, а также медведи гризли.

К сожалению, некоторые виды животных из-за деятельности человека находятся на грани исчезновения. Для их сохранения создан ряд заповедников и национальных парков

Рыбы пиранья алигаторы змеи кракодилы

Григорій Сковорода-перший у своєму роді кочуючий філософ, поет, педагог і байкар російсько-українського походження вписав величезний внесок у східнослов'янську культуру. Людина заслужила називатися винятковим мудрецем Російської імперії. Варто відзначити, що Григорій є заключним етапом патріархату козацького бароко і основоположником слов'янської духовної філософії.

Григорій Савич Сковорода народився 22 листопада (3 грудня) 1722 року в околотці Полтави в сотому селищі Чорнухи Київської губернії. Наш герой був молодшим в сім'ї. Вважається сином козака Савки Сковорода і Пелагеї Степанівни.

Про початковий етап життя Григорія не залишилося дійсно вірної інформації. Побутував переказ, що розповідає про любов молодого козака до навчання. Якщо вірити сказанню то, пізніше, як батько хлопчика застосував фізичну силу до нього за втрачену на рівнині вівцю, шістнадцятирічний Григорій залишив рідне селище. Але більш правдивою вважається варіант, згідно з яким Григорій і його брат Степан пустилися в дорогу по покаранню батька гризти граніт науки у зв'язку з поганою обстановкою для малоземельного козацтва.

На превеликий жаль Академію Григорії так і не закінчив. Але на прохання новгородського єпископа вирушив до Глухова з Трійцею музикантів восени 1741 року. На місці Григорію належало пройти відбір, що він і зробив. Після чого був посланий на придворний співочий ансамбль в місто на Неві минаючи Москву (так як в ній було радість з нагоди вступу на трон Катерини Другої) в якості придворного співака. Де Григорія стає гучною персоною і поселяється в Санкт-Петербурзі і Москві. Робота при дворі дала йому впізнаваність і безліч корисних знайомств.

Даний етап його життя є переломним. Після чого він починає подорожувати по містах Батьківщини і за кордоном, розширюючи свою впізнаваність і затребуваність.

Григорій Сковорода пішов з життя 29 жовтня (4 жовтня) 1794 року у віці 72 років у будинку дворянина Андрія Ковалевського.

Объяснение:От их набегов много страдала Русь. Половцы, нападая на русские княжества, особенно пограничные с ними – киевское и чернигово-северское – разоряли и жгли города, уводили в плен жителей.

Летопись яркими красками описывает бедствия Руси при половецких набегах: «опустели села наши и города наши, и уходили мы от врагов наших. Половцы пожгли села, гумна и храмы, все обратилось в пустыню и заросшие нивы сделались жилищем зверей. Народ терпел страшные бедствия. Одних уводили в плен, других убивали, мучили, вязали, держали на холоде, многие перемерли от голода и жажды. Печальные, измученные, цепенея от холода, с осунувшимися лицами от горя, жажды и голода, босые и нагие, исколотые терновником, шли русские пленники по неведомой стране и со слезами рассказывали друг другу: я из такого города, а я из такой веси».