Американский исследователь , проводивший опыты по изучению грозовых явлений

Только в XVIII веке учёные установили, что молния — это искровой разряд атмосферного электричества. Изучением атмосферного электричества занимались многие учёные, в том числе М.В. Ломоносов, который высказал правильную догадку о вертикальных течениях в атмосфере и появлении электрических зарядов на облаках.

На опытах, проведённых в 1752-1753 годах, М.В. Ломоносов и американский исследователь и государственный деятель Вениамин Франклин (1706-1790) одновременно и независимо друг от друга доказали, что грозовая молния - это гигантская электрическая искра, которая ничем кроме размеров и, соответственно, энергии не отличается от искры, проскакивающей между шарами лабораторной электрической машины.

Ломоносов построил "громовую машину", представлявшую собой конденсатор, который заряжался атмосферным электричеством через провод, конец которого был поднят над землёй на высоком шесте. Конденсатор находился в кабинете Ломоносова. Во время грозы можно было извлекать искры из конденсатора, когда к нему приближались руками. Во время таких опытов в 1753 году на глазах у Ломоносова погиб работавший вместе с ним его друг, немецкий ученый Георг Рихман.

Не менее опасный опыт проводил в Америке примерно в то же время Франклин. Он запустил во время грозы на бечёвке бумажного змея, который был снабжён железным остриём. К нижнему концу бечёвки был привязан металлический предмет (дверной ключ). Когда бечёвка намокла и превратилась в проводник электрического тока, Франклин смог извлечь из ключа электрические искры и зарядить лейденские банки для дальнейших опытов с электрической машиной. Ясно, что Франклин сильно рисковал, т.к. молния могла ударить в змей, и тогда электрический ток большой величины бы в землю через тело экспериментатора.

Опыты Ломоносова и Франклина показали, что грозовые облака сильно заряжены электричеством.

Горнодобывающие производства характеризуются интенсивным использованием природных ресурсов, нарастанием отходов и ухудшением качества окружающей среды. В связи с этим все большее внимание уделяется вопросу экономически обоснованного и экологически безопасного функционирования горнодобывающего предприятия. Специфика влияния конкретного горнодобывающего предприятия на окружающую среду обусловлена геолого-геохимическими особенностями месторождений и применяемой техникой и технологией для его разработки. В статье рассмотрен пример анализа содержания природоохранных мероприятий и основных направлений экологической деятельности горнодобывающего предприятия, а также определена экоэффективность проводимой экологической политики.

На формування самооцінки певною мірою впливають думки, оцінки інших людей, деякі психологічні знання, одержані людиною. Але визначальними в формуванні самооцінки є, по-перше, реальні успіхи, досягнення в діяльності людини. По-друге, самооцінку визначає рівень вимог, що їх людина висуває до себе. При цьому, якщо спробувати вивести формулу самооцінки, вона матиме такий вигляд: самооцінка = успіх / рівень вимог.

Як підвищити самооцінку?

Склади список своїх сильних сторін. Щонайменше двадцять. Тут не варто бути скромним. Подумай про ситуації, якими ти пишаєшся, з яких вийшов переможцем. Які риси характеру ти продемонстрував? Можеш запитати про це у друзів і знайомих. Що люди скажуть про твої позитивні сторони? Часто перечитуй цей список. Окрім того, він до відповісти на таке запитання на співбесіді.

Напиши перелік власних досягнень. Можеш почати ще з садочку. Чого ти досяг, які перемоги отримав? І зараз мова не лише про конкурси/олімпіади, а про перемоги над самим собою.Навчися приймати компліменти. Коли тобі говорять щось приємне, не варто заперечувати і казати «Та ну, ні, це зовсім не так». Не соромся, приймай хороші слова із вдячністю. Не знаєш, що відповісти? Скажи «Дякую, дуже приємно».

Не порівнюй себе з іншими. Завжди є хтось, хто робить щось краще. Але є і той, хто робить щось гірше. Фішка тут у тому, що ми всі різні, кожен із нас неповторний, зі своїми перевагами та недоліками, схильностями. Сприймай себе як унікальність, яка значима вже тому, що вона просто є. Єдина людина, з ким можеш себе порівнювати – це ти колишній(-я). Намагайся перевершити себе, а не одногрупника чи сусіда.

Хвали інших. Щиро і з усмішкою на обличчі. Варто спокійно сприймати успіхи людей, намагатися тішитися ними, робити іншим компліменти. Це убезпечить тебе від заздрощів, а отже – підвищить самооцінку. Як? Коли ти заздриш, це означає, що хтось кращий за тебе, а ти гірший(-а). Сприймай людей рівними собі, зрозумій, що всі не міряють успіх за однією шкалою.

Обмеж спілкування з людьми, які знижують твою самооцінку. Такі є майже у кожному середовищі. Вони вказують на власну бездоганність і твої недоліки, поруч із ними почуваєшся неповноцінним(-ою), гіршим(-ою), наче в тіні цих сумнівних друзів. Можливо, у них завищена самооцінка, або ж вони заздрять тобі. Не дозволяй таким людям впливати на думку про себе. Якщо це друзі, то проводь із ними менше часу, якщо одногрупники, то краще взагалі припинити контактувати.