Он родился 215 лет назад, в 11 лет был отдан на учение

Відповідь:

Якщо немає звичних джерел вогню, то, маючи терпіння та певні навички, можна розкласти ватру і без них. Наприклад, тертям дерева об дерево, батарейки об шерсть, ударами каменя об камінь, а в ясну погоду – фокусуванням променя сонця з до лупи, окулярів чи об’єктива фотоапарата.

Для різних умов існують різн розведення багаття.

Пояснення:

«Зірочка»

Великі сухі поліна будь-якої довжини викладають віялом від центру, що нагадує зірочку. Це ощадливий вид багаття, горить до 8-10 годин без особливого пригляду. Добре підходить для обігрівання вночі.

«Мисливський»

На товсту колоду викладають віялом 5-8 дровенят різної довжини, які посувають поступово – з їхнім згорянням. Під ними розпалюють підпал. Ця ватра горітиме до 6-8 годин. Незамінна у дощову погоду.

«Піраміда»

Над розпалом похило складають дрова у вигляді конуса, залишаючи місце для повітря. Це багаття дає велике полум’я і сильний жар. Такий б чудовий для приготування їжі та кип’ятіння води. Можна використовувати і для просушування одягу, освітлення та подачі сигналу лиха. Мінус – швидко прогорає й потребує великої кількості дров.

«Колодязь»

Відрізняється від «піраміди» тим, що дає змогу приготувати їжу одночасно в кількох ємностях. Його конструкцію утворено з розташованих на невеликій відстані паралельно один до одного двох довгих полін, поперек яких зверху кладуть ще два. Дає низьке і широке полум’я, довго горить.

«Решітка»

Для багаття такого типу спочатку кладуть дві великі сухі колоди, на які кількома рядами у вигляді щільної сітки вкладають дрова дедалі меншого діаметра. Це ватра з широким полум’ям та сильним жаром. Довго горить. Недолік – погано підходить для приготування їжі.

«Тайгове»

Щоб його розпалити, беремо товсту палицю і кладемо поперек майбутнього вогнища. За кілька сантиметрів від палиці підпалюємо сухий спирт, папір або оргскло. Далі беремо тоненький хмиз і кладемо його поверх пального – так, щоб один кінець хмизу лежав на землі, а другий — на більшій колоді. Хмиз повинен майже торкатися осередку полум’я, але варто стежити, щоб не загасити його. Кілька годин горить рівним полум’ям, потім тліє й дає сильний жар.

«Парканчик»

Цей тип багаття призначений для того, щоб вогонь горів усю ніч, а ризик випадання з нього полін був мінімальний. Можна спорудити з відбивачем тепла, встановленим з одного боку вогнища. Маскує вогонь. Добре обігріває, направляючи тепло в один бік.

«На болоті»

Перед розведенням ватри роблять подвійний настил, що захищає від вологи. На верхньому настилі розпалюють вогонь. Після прогорання верхнього настилу багаття горітиме на нижньому.

Для вогнища використовують сухостій і висохлі гілки, переважно березові, вільхові, соснові та ялинові дрова. Осика, модрина, горобина, черемха дають мало жару. Якщо дерев поблизу немає, використовують суху траву, горючий сланець або торф.

У козацьку добу одяг простої людини здебільшого містив ті ж елементи, що і одяг заможної. Суттєва відмінність полягала у якості та орнаменті тканин. Маючи торговельні відносини з цілою низкою країн в Україну завозили французькі, турецькі, перські тканини. У домашніх умовах виготовляли тканини з льону, вовни та бавовни. Міський одяг звичайних громадян — ремісників, дрібних торговців, обслуги, які зазвичай були вихідцями із сільської місцевості, продовжував залишатися близьким до сільського, хоча і втрачав місцеву специфіку. Як i в селі, комплекс одягу містян включав сорочку i штани або сорочку i спідницю. Поверх сорочки чоловіки одягали чумарку, жупан, кунтуш. Різноманітним був верхній жіночий одяг — кунтуші, жупани, свитки, каптани. Необхідним складовим елементом одягу було покриття голови, яке у жінок ще й вважалося своєрідним символом сімейного статусу.

Объяснение: