Каково предназначение человека по отношения к природе.

Природу треба оберігати...

Объяснение:

Природу треба оберігати?

Борщевик – это многолетнее растение, достигающее в высоту 1,5 - 6 м. Этого представителя флоры можно считать довольно безобидным, и раньше его даже считали съедобным — кормили им скот. Опасность представляют только два вида — борщевик Сосновского и борщевик Мантегацци. Они богаты эфирными маслами, которые при попадании на кожу повышают ее чувствительность к ультрафиолету, из-за чего происходит солнечный ожог. То есть ожог вызывает не сам борщевик, а его сок. Без последующего воздействия солнца он не вызовет никакой реакции.

Отсюда можно составить некоторые правила безопасности:

1) самое главное правило относительно встречи со всеми растениями - НЕ ТРОГАТЬ ИХ, если не уверен в происхождении и безопасности растения!

2)  необходимо избегать контакта с данным растением, особенно в период появления на нем росы

3) если сок растения попал на участок кожи, то необходимо: избегать облучения солнечным светом участков тела, а после работы с ним вымыть рыку с мылом и протереть поверхность кожи дезинфицирующим средством, содержащим спирт

4) для обеспечения безопасности рекомендуется уничтожение опасных видов растения вблизи многолюдных мест, особое внимание необходимо уделять местам скопления детей - школы, сады.

Наша земля – земля славного незабутнього минулого, земля, якою можна пишатися. Скільки всього витерпіла вона за довгі віки свого існування, за ті часи, поки формувалася поступово нація з гордим ім’ям – українці. Недарма О. Довженко писав: «Не знаю я народу, та й нема такого другого народу нині на Землі, щоб так багато створив, таку велику данину приніс всьому людству, як наш народ». Ми можемо пишатися минулим нашої країни, нашими гордими предками, що не шкодували свого життя задля завоювання незалежності України. Ось мчать степами звитяжні козаки з шаблями на раменах, що єдиною метою свого життя зробили справу захисту кордонів держави, звільнення полонених з татарської та турецької неволі. Багато зробили вони для України, тому пам’ятає вона їх завжди. Але не тільки воїнами можемо ми пишатися. Адже наші предки – і ті мирні хлібороби, що сіяли зерно, обробляли землю, складали пісні, творили історію, оспівували її. Та теперішнє наше не менш славне. Адже за нашого життя Україна здобула довгоочікувану незалежність. І нехай нам тепер не таким легким здається життя, багато проблем у нашої держави, однак ми можемо пишатися своєю країною.