Как нарисовать плакат берегите животных

Мы привыкли к тому, что изо дня в день нас окружают растения, животные, солнечный свет золотыми струями разливается вокруг каждое утро. Нам кажется, что всё это было, есть и будет всегда. На лугах всегда будут лежать зелёным ковром травы, будут цвести цветы, очаровывая нас своим ароматом, в лесах будет раздаваться пение птиц, морские волны с тихим шелестом будут перекатывать прибрежную гальку, морские глубины всегда будут полны тайн и загадок, а земные недра всегда будут дарить свои богатства, чтобы нам было светло, тепло и уютно жить на нашей планете Земля. Мы думаем так потому, что привыкли получать всё это, и забываем, что удивительный, а порой неожиданный мир, который нас окружает и принимает нас, подвержен непрерывному изменению. Что кажущаяся неизменяемость живой природы так же обманчива, как обманчиво ощущение, будто солнце движется по небосводу вокруг Земли. Мы привыкли использовать дары природы в своих целях. Для своей пользы и редко задумываемся о том, какой вред и урон мы наносим природе.

Почему же надо беречь природу? Да просто потому, что всё в этом мире не вечно. Потому что нанося урон природе, мы сами себе наносим вред. Чем мы будем дышать, если воздух будет наполнен вредными газами? Что мы будем пить, если вода будет не пригодна для питья, так как она будет загрязнена? Чем мы будем любоваться, если не будет лесов, полей и лугов с цветками? Природу нужно беречь и охранять, чтобы мы могли дышать свежим воздухом, пить и купаться в чистой воде, наслаждаться красотой полей, лугов, лесов. Мы должны беречь её не только для себя, но и для следующих поколений, для зверей, птиц, насекомых и рыб, живущих на нашей планете.

Объяснение:

Український традиційний національний костюм відображає художній талант українських жінок, що створюють гарний одяг для всієї родини. Всі елементи одягу прості за формою, багаті різноманітними прикрасами, насичені яскравими фарбами. Працюючи над оздобою сорочки, спідниці, головного убору або іншого елемента, українки використовували фарби і образи рідної природи для прославлення свого роду і для втілення в орнаментах своєї мрії про прекрасне майбутнє.

Тканини, з яких століттями шилися предмети українського костюма, зазвичай мали світлий або білий колір, тому що на його тлі особливо мальовничо виглядала барвиста вишивка, яскраві намиста, стрічки та віночки. Також з білим кольором добре поєднувалися кольорові вовняні тканини, з яких зазвичай шили запаски, плахти, пояси та іншу одяг.

У різних областях України є відмінності в обробці та елементах одягу, але загальний ансамбль українського костюма добре проглядається на всій її території. У цьому можна переконатися, розглянувши традиційний український костюм різних областей, що сформувався до XIX - початку XX століття.

Буковина

Дівочий наряд складався з білої вишиванки з довгими широкими рукавами, прикрашеної багатобарвною вишивкою, на яку надягалася хутряна безрукавка з яскравими кольоровими візерунками, вишитими вовняними нитками. На стегна пов'язувалася опинка з вовняної тканини, теж прикрашена вишивкою. На голову дівчини надягали «коду» - оригінальний головний убір, основа якого робилася з картону, потім обшивалася тканиною і прикрашалася штучними квітами, тасьмою, бісером. Прикрасами для дівчат служили намисто з кольорового скла. Взувалися дівчата в шкіряні черевики. Черевики були жовтого, червоного або коричневого кольору з декоративним орнаментом.

Юнаки та молоді чоловіки Буковини носили довгі тунікоподібні сорочки-вишиванки поверх нешироких штанів - холош, зшитих з нефарбованого полотна і прикрашених вишивкою по низу штанин. Пояси у них були шкіряні, широкі. В якості верхнього одягу - безрукавка з овчини і суконний сердак, які прикрашалися шкіряними аплікаціями, вишивкою, шнурками. На капелюхи нашивались квіти, пір'я, різнобарвна тасьма. На ноги одягали «зморщування» - вид личаків, зшитих із шкіри.

Київська область

Білі жіночі вишиванки шили з вузьким коміром - стійкою, який теж обшивався візерунком. Для вишивок, виконаних хрестиком, характерні червоно-чорні і червоно-сині колірні поєднання, а також мережка. В якості спідниці використовувалися дві запаски - передня і задня різних забарвлень. На талію пов'язували гарний широкий довгий пояс з китицями. Верхнім одягом служила «юпка» - суконна або байкова куртка. Для її прикраси, крім звичайних матеріалів, використовували аплікацію червоними «перчиками». На голову одягали яскраві вишиті хустки. Численні різнокольорові намиста - основна традиційна жіноча прикраса. Святкова взуття - червоні сап'янові чобітки.

Чоловічі вишиванки з білого домашнього полотна, зібрані під вузьким коміром, вишивалися хрестиком червоними, чорними і синіми нитками. Штани-шаровари з грубого домашнього полотна підперізували широким, тканим кольоровими смугами, поясом. У прохолодну пору року надягали суконну свитку, яку прикрашали вставками зі шкіри або вовняними смужками. На голову одягали високу шапку з каракулю, на ноги - невисокі шкіряні чоботи.