Ещё примеры морального долга из жизни фильмов литаратуры

. Гайдар "Тимур и его команда"
А. Пантелеев "Честное слово"
Герои войны, полицейские и пожарные выполняющие свой долг.
В фильмах:
"Александр Невский" С. Эйзенштейна
"Щит и меч"
"А зори здесь тихии..."
повесть Б.Васильева

Музей имени А. С. Пушкина в Москве является одним из самых крупных российских музеев зарубежного искусства. Здесь представлены не только коллекции живописных произведений иностранных мастеров различного времени, но и образцы графического искусства и скульптуры. Есть тут также шедевры прикладного искусства и красивейшие художественные фотографии.

Всего в музее представлено более 700 тысяч экспонатов, размещенных в нескольких зданиях. Я больше всего люблю бывать в главном корпусе, так как тут можно увидеть одну из старейших коллекций этого заведения. Она посвящена древнему Египту.

Большинство экспонатов, собранных здесь, раньше принадлежали частному коллекционеру В. С. Голенищеву. Затем они были приобретены основателем музея И. В. Цветаевым (отцом Марины Цветаевой) и стали доступны для публики непосредственно со времени открытия учреждения, т. е. с 1912 года.

Есть в музее также залы, посвященные и другим древним цивилизациям или, например, эпохе Античности. Конечно же, здесь собрано множество подлинных шедевров известных зарубежных живописцев. К числу таких картин относятся «Девочка на шаре» Пабло Пикассо, «Ноктюрн» Марка Шагала, «Красные виноградники в Арле» Винсента Ван Гога и многие другие.

Сегодня в музее имени Пушкина помимо основных экспозиций также регулярно проходят и временные выставки. На них можно увидеть знаменитые произведения искусства, находящиеся в других коллекциях и ненадолго привезенные в нашу страну.

Приятно знать, что музей Пушкина постоянно развивается и реконструируется. В будущем здесь планируется создать целый квартал, посвященный искусству. На территории такого Музейного городка будут работать девять зданий, в которых, помимо выставочных залов, также будут находиться лекционные аудитории, кафе и магазины. Я с нетерпением жду реализации этого проекта, чтобы посетить обновленный музей и посмотреть на любимые произведения искусства.

Объяснение:

вроде все

Дніпро́вська ГЕС, ДніпроГÉС — п'ятий ступінь нижчої частини каскаду гідроелектростанцій на річці Дніпро. Розташована у Дніпровському районі міста Запоріжжя. Утворює найстаріше на Дніпрі Дніпровське водосховище. У 1930-ті роки відома під назвою Дніпрельстан (скорочення від «Дніпровська електростанція»).

Будівництво Дніпровської ГЕС було розпочато у 1927 році, в рамках програми індустріалізації СРСР.Внаслідок підйому води після спорудження греблі було затоплено понад 50 населених пунктів.

Перший гідроагрегат введено в експлуатацію 10 жовтня 1932 року, а вже 1939 року стали до ладу всі 9 гідроагрегатів станції загальною потужністю 560 тис. кВт. 8 турбін було поставлено американською компанією «Ньюпорт Ньюс» (англ. Newport News Shipbuilding and Drydock Company (NNS), ще одна турбіна була копією американської, вироблена в Радянському Союзі. 5 генераторів було поставлено американською компанією «General Electric», ще 4 аналогічні вироблені на Ленінградському заводі «Електросила».

Технічний нагляд за веденням будівництва здійснював полковник Г'ю Лінкольн Купер інженерного корпусу Сполучених Штатів. Він був головним інженером-консультантом проекту на за радянського уряду.

18 серпня 1941 року о 20:15 після отримання інформації про прорив німецьких військ в районі Запоріжжя греблю ДніпроГЕСу було підірвано працівниками НКВС[4]. Унаслідок вибуху 20 тонн толу (за іншими даними — амоналу) в греблі виникла пробоїна завдовжки 135 або 165 метрів, через яку ринула вниз багатометрова хвиля, спричиняючи руйнування і загибель людей, які опинились у береговій зоні. Жертви серед червоноармійців та цивільного населення оцінюються цифрами від 20 тисяч[5] до 80 -120 тисяч осіб[6]. Проте німецькій армії це ніяк не зашкодило. Деякі дослідники ставлять під сумнів число людських втрат, як не підтверджене документально, та вважають, що підрив греблі був хоч і вимушеним, але обґрунтованим кроком, оскільки боєздатність затоплених військ була низькою і вони потенційно не були здатними зупинити німецький наступ.