Объяснение:
Волк – это дикое лесное животное. Его мех чаще всего серого цвета, но также может и отличаться, например, быть белым или черным. Он внешне похож на собаку. Этот зверь очень умный и ловкий. Он умеет быстро бегать и хорошо охотиться. Ест он только мясо других животных.Заяц – маленький дикий зверек, у которого длинные уши, круглый пушистый хвост и сильные задние лапы. Летом его шерсть серого цвета, а зимой – белого. Он обитает на лугу или в лесу. Его поймать тяжело, потому что он бегает очень быстро.Лев – это хищное животное, которое живет в саванне. Его называют «царем» зверей. У него есть красивая густая грива и сильные лапы. Он охотится на антилоп, зебр и других животных. После еды лев любит долго поспать. Это очень умное и выносливое животное. Его можно дрессировать, и потом он выступает в цирке.
Встановити 100% безпеку харчових продуктів науково неможливо. Втім, аргументувати безпечність генетично-модифікованої їжі тільки на принципі Argumentum ad Ignorantiam було б помилково. Тому генетично-модифіковані продукти проходять докладні аналізи, що базуються на сучасних наукових знаннях.
Одним з можливих ризиків вживання генетично модифікованої їжі розглядається її потенційна алергенність. Коли новий ген вбудовують в геном рослини, то кінцевим результатом є синтез в рослині нового білка, який може бути новим в дієті. Через це ми не можемо визначити алергенність продукту, базуючись на минулому досвіді. Теоретично, кожний протеїн може потенційно бути тригером алергійної реакції, якщо на його поверхні є специфічні місця зв'язку до IgE антитіл. Антитіла, які специфічні для конкретного антигену, виробляються в організмі індивідууму, чутливого до алергену. Чутливість до алергенів часто залежить від генетичної схильності. Розрахування алергійного потенціалу не можна зробити зі 100%-ною впевненістю. Нові потенційні алергени формуються також у сортах конвенційної селекції, але відслідкувати подібні алергени дуже важко, крім того, процедура допуску конвенційних сортів аналізу на алергенність не передбачається.Окремі продукти генів, що переносяться в організм генно-інженерними методами, можуть демонструвати токсичні властивості. В 1999 році опублікована стаття Арпада Пуштаї (Árpád Pusztai) щодо токсичності генно-модифікованої картоплі для щурів. В картоплю було вбудовано ген лектину з підсніжника з метою підвищити стійкість картоплі до нематод. Згодовування картоплі щурам продемонструвало токсичний ефект генно-модифікованого сорту[34]. Опублікуванню даних передував гучний скандал, оскільки результати були представлені до експертної оцінки науковцями. Запропоноване Пуштаї пояснення, що менше лектин, а скоріш б перенесення гену, викликав токсичний ефект, не підтримане більшістю науковців, оскільки даних, представлених у статті, недостатньо для формулювання саме таких висновків. Розробка трансгенної картоплі з геном лектину припинена.
Однією з проблем, пов'язаних з трансгенними рослинами є потенційний вплив на ряд екосистем.
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Другие примеры при этих животных к жизни воде - бобёр, ондатра выдра