На каком имено материке живёт бабёр в америке или в африке

Смотря ококом бобре канадски в америке а европейские в европе

Отечественная война 1812 года важная страница в не только нашей страны, но и всей европы. вступив в череду «наполеоновских войн» россия выступила заступницей монархической европы.над французами революцию в европе удалось отсрочить на некоторое время.война франции и россии была неизбежна, и 12 июня 1812 года собрав 600 тысячную армию, наполеон форсировал неман и вторгся в пределы россии. у армии был план противостояния наполеону, который был разработан военным теоретиком фулем, и одобрен императором александром i.фуль разделил армии на три группы: 1-ой командовал барклай–де–толли; 2-ой багратион; 3-ей тормасов. фуль предполагал, что армии будут планомерно отступать на укрепленные позиции, соединятся, и сдержат натиск наполеона. на практике же вышла катастрофа. войска отступали, и вскоре французы оказались недалеко от москвы. план фуля полностью провалился, несмотря на отчаянное сопротивление народа.сложившаяся ситуация требовала решительных действий. так, 20 августа пост главнокомандующего занял михаил кутузов, который был одним из лучших учеников великого александра васильевича суворова. во время войны с францией кутузов произнесет интересную фразу: «чтобы спасти россию, надо сжечь москву».войска дадут генеральное сражение французам у деревни бородино. была великая сеча, получившая название бородинской битвы. победителем из неё не вышел никто. бой был жестоким, с обилием потерь с обеих сторон. через несколько дней, на военном совете в филях, кутузов примет решение отступить. 2 сентября в москву вошли французы. наполеон рассчитывал, что москвичи принесут ему ключ от города. как бы не так… опустевшая москва встретила наполеона совсем не торжественно. город погорел, сгорели амбары с провиантом и амуницией.вхождение в москву стало роковым для наполеона. он толком и не знал, что делать дальше. французскую армию каждый день, каждую ночь, донимали партизаны. война 1812 года поистине была отечественной. в армии наполеона начались разброд и шатания, нарушилась дисциплина, солдаты пьянствовали. наполеон пробыл в москве до 7 октября 1812 года. французская армия решила отступать на юг, в хлебные, не разоренные войной области.армия дала бой французам у малоярославца. город погряз в боях, но французы дрогнули. наполеон был вынужден отступать по старой смоленской дороге, той самой, по которой он пришел. бои под вязьмой, красным и у переправы через березину, положили конец наполеоновской интервенции. армия погнала неприятеля со своей земли. 23 декабря 1812 года александром i был издан манифест об окончании отечественной войны. отечественная война 1812 года закончилась, а вот кампания наполеоновских войн была только в самом разгаре. бои продолжались до 1814 года.отечественная война 1812 года – важное событие в российской . война вызвала небывалый всплеск национального самосознания у народа. защищали свое отечество все, от мала до велика. победой в этой войне, народ подтвердил своё мужество и свой героизм, показал пример самопожертвования во благо родины. война подарила нам много людей, имена которых будут навечно вписаны в , это михаил кутузов, милорадович, дохтуров, раевский, тормасов, багратион, сеславин, горчаков, барклай–де–толли, ермолов. а сколько еще неизвестных героев отечественной войны 1812, сколько забытых имен. отечественная война 1812 года – это великое событие, уроки которого не стоит забывать и сегодня.

Світогляд, в моєму розумінні, це система поглядів на життя, яка визначає поведінку і, зрештою, долю кожної людини. Німецький філософ Новаліс говорив, що “доля і характер – це різні назви одного й того ж поняття”. Думаю, те ж саме можна сказати і щодо світогляду. Саме світогляд створює певну картину світу, ту призму, крізь яку людина дивиться на це життя, спілкується з людьми, будує своє майбутнє.

У кожної людини – своя картина світу. Вона складається завдяки багатьом факторам – виховання, приклад батьків, власного життєвого досвіду, впливу улюблених книг і фільмів. Звичайно, світогляд змінюється з роками, по мірі накопичення людиною життєвого досвіду. Недарма ще А. Поп говорив, що “кожна людина відрізняється від іншої, і з кожним днем відрізняється від себе”. Однак мені здається, що до вісімнадцяти років людина вже має цілком сформованими поглядами на життя, і можна сміливо говорити про його світогляді.

Так яке ж моє світогляд? Питання досить складний, він змушує задуматися, “покопатися в собі”. Думаю, основою моїх життєвих поглядів є переконання, що людина сама творить своє життя, свою долю. Одним з моїх улюблених афоризмів є слова Гельвеція: “Люди не народжуються, а стають тими, хто вони є”. Я вважаю, що це саме так. І прикладів людей, які “зробили себе самі”, всупереч несприятливим життєвим обставинам, дуже багато, починаючи від письменника М. Гіркого і закінчуючи кіноактором і губернатором А. Шварценегерром або мільярдером Р. Абрамовичем.

Головне – визначити, поставити перед собою мету і чітко слідувати їй. Так чого ж я хочу досягти в житті? Моя “мета номер один” – стати висококласним професіоналом, юристом дуже високого рівня. Моя майбутня професія неоднозначно сприймається зараз, я думаю, багато в чому вона дискредитована. Але за своєю суттю професія юриста – дуже потрібна і корисна. Саме юристи стоять на варті Закону – тією непорушною опори, яка має визначати життя людей у цивілізованому суспільстві. Зробити так, щоб наше існування регулюються виключно законом, щоб права громадянина завжди були захищені і він відчував себе спокійно і впевнено у рідній країні, так і у всьому світі – ось у чому полягає обов’язок справжнього юриста. І я прагну стати саме таким професіоналом, робити потрібну і поважна справа, реально допомагати тим, хто цього потребує.

Безумовно, в моїх планах – стати заможною людиною. Гроші дають відчуття свободи, дозволяють здійснити мрії, дають можливість розвиватися і самовдосконалюватися. Але, на мій погляд, не можна ставити гроші понад усе і йти до них (як, втім, і до всякої мети) будь-якою ціною.

На мій погляд, “на чолі кута” повинні стояти морально-етичні цінності, якими людина повинна керуватися в будь-яких життєвих ситуаціях. Ці цінності прищеплюються нам в сім’ї і в суспільстві, вони до крайнощів прості і, в той же час, вічні. Основи їх викладено в Біблії і тясячи раз повторені в світовій літературі. “Не убий”, “не кради”, “шануй батька і матір своїх”, “возлюби ближнього свого, як самого себе” – ось, на мій погляд, основа світогляду будь-якого нормального людини.

Якщо намагатися дотримуватися ці принципи, то йому будуть забезпечені душевну рівновагу і внутрішній спокій. А це, мені здається, гарант того, що в житті він доб’ється всього, чого хоче. А я хочу постійного розвитку та самовдосконалення у всіх сферах життя. Адже головна біда для людини – це зупинка в розвитку, яка в сучасному світі, де панують шалені ритми і швидкості, подібна смерті. Недарма мудрі люди кажуть, що застій у розвитку дорівнює відступу назад, деградації.

Я думаю, що постійно самовдосконалюватися варто не тільки в професії, але і в своєму інтелектуальному, культурному розвитку. Треба постійно читати, дізнаватися щось нове, ставати краще. Безумовно, слід подумати і про своє фізичному розвитку – займатися спортом, стежити за фізичною формою. Думаю, це особливо актуально для мене в зв’язку з моєю професією.

Але розвитку вимагає і духовна сфера людини. Для мене вона тісним чином пов’язана з близькими людьми, які мене оточують. Зараз це мої батьки і родичі, яким потрібна моя турбота і увага. Я вважаю, що справжній чоловік повинен піклуватися про свою сім’ю, всіляко підтримувати близьких людей.

В майбутньому я планую мати свою сім’ю, улюблену дружину і дітей. Думаю, це буде не так скоро, адже, щоб виховати дітей, потрібна міцна база – не тільки матеріальна, а й моральна, психологічна. А для цього потрібно подорослішати, “міцно встати на ноги”.

Таким чином, я вважаю, що людина потребує простих речах – в улюбленій справі, яке буде приносити моральне і матеріальне задоволення, міцною люблячій сім’ї з дітьми, можливість щодня насолоджуватися тим світом, в якому він живе. Однак чоловік повинен займати активну громадську позицію, адже, по суті, кожен з нас творить той світ, в якому він живе. Тому ми самі повинні робити наше сьогодення і забезпечувати майбутнє нашим дітям. Саме тоді людина зможе бути саме людиною свідомою істотою, чітко усвідомлює свої цілі і планомірно прагне до їх здійснення.