Растения водоемов- украшения водоемов, корни которых возрастаются в илистом дне, листья на поверхности воды: здесь нужно написать растения водоёмов по описанию. заранее большое за ответ!

Это растение кувшинка или лотос.наверху листья а внизу корни

живу в місті в красивому місті. Моє місто не дуже великий. У ньому живе близько 450 тисяч осіб.

У нас чисте місто. Найкрасивіше влітку в ясну погоду. У нашому місті багато університетів і технікумів. Вчитися до нас приїжджають не лише з усієї республіки, а й з інших країн. У нас багато пам'ятників. Наприклад, Леніну і Чапаєву.

Є у нас і музеї. У них можна дізнатися історію нашої республіки. Також приїжджають виставки з інших міст. Нещодавно приїжджала кунсткамера з Петербурга.

В останні роки у дворах встановили нові дитячі майданчики. А ще побудували багато нових лікарень.

Моє місто стоїть на березі річки Волга. І влітку городяни люблять в ній купатися і засмагати на її березі. На Волзі кілька пляжів, де відпочивають люди. Влітку на інший берег ходить паромчікі. І можна відправитися, на ньому на інший берег.

Взимку теж красиво. Можна кататися на санках. У різних районах є лижні бази. І любителі цього виду спорту можуть вдосталь накататися.

У моєму місті багато церков. Є кілька мечетей. У мене спокійний, тихий місто.

Мені тут дуже подобається.

Эта сказка моя одна из самых любимых.
Когда-то давным-давно все травы были зелёненькие, одинаковые. А на высокой горе жил Волшебник. И было у него много разных цветов. Как-то собрались все травки и решили попросить у Волшебника цветы. И вот пришел к ним ясным ранним утром Волшебник с огромным букетом. Травки бросились к нему. Каждая хотела получить подарок поярче. Волшебник всех успокоил и для каждой нашёл подходящий цветок. Весенние травы получили голубые и жёлтые цветы. Летние травы - самые разноцветные: розовые, синие, красные, фиолетовые. Каждая получила по цветку.   И когда в руках Волшебника не осталось ничего, из леса вышел Папоротник. Ему пришлось долго ползти через лесные чащи, но уж очень он хотел тоже цвести. «Ах, какая досада!» - сказал Волшебник и горестно развёл пустыми руками. Вдруг случилось неожиданное: ожил перстень на руке у Волшебника. На него упал последний зелёный луч заходящего солнца. С радостным волнением подал Волшебник этот цветок Папоротнику и сказал: «Он не простой, а волшебный. И будет распускаться лишь раз в году, в самую короткую ночь. А кто увидит этот цветок, будет счастлив. И кому удастся увидеть последний зелёный луч заходящего солнца, тому будет богатство и удача». 
Её автор: Роберт Павловский