Напишите по теме "ода республике", родная земля.судьбу от болезни беспокойства ты защити(шаханов м.)написать, как вы понимаете эти высказывания.написать о писателе шаханове и о произведении ода республике. "отчая земля-ала-тоо"написать об этом.слово родная, что означает.родные обычаи.родная

Мы живем в горах и среди гор в долинах...

В традиции киргизской акынской поэзии по сей день существует излюбленный в народе популярный жанр одовой песни «мактоу», сказа о крае-стороне, когда акын — импровизатор, воспевая деяния народа, преподносит слушателям сочиненные им в тот час стихи об их собственной жизни, поет чем славна и богата эта «земля и вода», какими доблестными подвигами и трудовым радением известны жители воспеваемого края и за какие добродетели почитаемы они за пределами округи, одним словом, восхваляет все лучшее в этих людях, все достойное упоминания, останавливаясь особо на предках, включая сюда и предания о былых батырах, о мудрецах, находивших истинно справедливые с точки зрения народной этики разрешения споров, молву о легендарных саяпкерах—знатоках лошадей, именами которых гордятся потомки и т.п.

В общем, в том сказовом жанре всему есть место, всему есть оценка, но самое примечательное при этом состоит в том, что люди внемлют словам акына, затаив дыхание, заново переживая собственную историю и как бы впервые открывают для себя значительность хорошо известных фактов и событий из своей жизни и находят в том знакомстве с собой подлинное удовлетворение. Разумеется, здесь проявляется сила искусства, не в малой степени это зависит также от эстетических национальных особенностей, но очень важно отметить, что существует еще попросту подобная потребность в людях как своеобразная форма познания собственной действительности. Киргизские акыны любят повторять:

«Глядя на старшего, младший растет. Глядя на вчерашнее, возрастает сегодняшнее, а через сегодняшнее грядет то, что будет завтра...». И поэтому… акынская традиция воздаяния славы родному краю… мне представляется вполне оправданной и преемственной, идущей от самой народной правды.

Итак, сегодня я акын, я пою о своей земле…

Мы живем в горах и среди гор в долинах...

Всему есть слово в песне акына, как всему на свете есть угол измерения. Измерению подлежит и история народа, причем не только протяженностью во времени, но главное — масштабом содеянного, мерой и темпами его трудовой, созидающей активности, его социальными завоеваниями и расцветом культуры…

Мы живем в горах и среди гор в долинах...

Это наша отчая земля—Ала-Тоо, колыбель киргизского народа. Здесь определено нам историей место в мире, здесь наши предки отстояли в суровой борьбе за существование и в войнах, отражая чужеземные нашествия, свое жизненное пространство...

Это наша отчая земля—Ала-Тоо...

Мекен — по-киргизски Родина, тагдыр — судьба: «Мекенимдин тагдыры» — судьба родины моей! Какое сердце не встрепенется при этом, какая душа не преисполнится чувством сыновней привязанности и благодарностью к родной земле, породившей его народ…

Вода необхідна для життя і може бути важливим лімітуючим фактором у наземних екосистемах. вода надходить з атмосфери у вигляді опадів. розподілення по суші  залежить від гідрологічного циклу – кругообігу води. важливе значення має вологість повітря. вологість здатна змінювати ефекти температури: зниження вологості нижче деякої межі при даній температурі приводить до висушуючої дії повітря, що особливо впливає на рослини. якщо для водних організмів вода є середовищем їх життя, то для наземних рослин і тварин - надзвичайно необхідною умовою існування, оскільки без неї неможливі процеси метаболізму. вода як екологічний фактор одночасно належить до групи кліматичних та едафічних факторів, бо багато організмів особливо рослини одночасно використовують вологу з атмосфери і грунту. тіла живих організмів, рослин і тварин містять багато води. втрата тілом тварин і рослин вологи призводить до падіння життєдіяльності, а згодом - і до гибелі. витривалість до зневоднення тканин залежить від екології виду, його пристосованості до тих чи іних умов місцезростання. в зв’зку з цим усі наземні організми поділяють на три групи: гігрофільні-вологолюбні; мезогігрофільні-помірно вологолюбні; ксерофільні - сухолюбні. рослини і тварини повинні постійно підтримувати між споживанням води організмом і випаровуванням, з одного боку, і наявністю вологи в оточуючому середовищі і її фактичним надходженням до організму - з іншого. ця екологічна рівновага залежить від адаптивності виду і характеру місцезростання. водні організми, як правило, забезпеченні водою, тоді як наземні часто відчувають її нестачу. тому наземні організми виробили такі адаптивні механізми, які мають добру пластичність щодо волого забезпечення, значно ширшу, ніж стосовно температури. рослини одержують основну масу води з грунту. кількість вологи в грунті, її доступність визначають перебіг багатьох фізіологічних процесів рослин, ритм їх розвитку впливає на їх вигляд. тому при вивченні екологічної ролі води важливо враховувати не просто її кількість, доступні для рослин, але і співвідношення між її надходженнями і витратою. прибуткова частина вологи у рослин представлена, головним чином, водою, поглиненою з грунту з участю коріння і, частково, через поверхню надземних органів (листя, стебла). витрата вологи  здійснюється через транспірацію, і, якщо надходження води не перевищує її витрат, то рослина може скоро засохнути. це часто буває при суховіях або ж  у сухі спекотні дні. наслідок – зів’яле листя, виляглі стебла. нічна більш інтенсивна робота коріння може клітинам відновити тургор, і рослини відновлять свій попередній стан. якщо ж цього не станеться, рослини загинуть. посуха може бути атмосферною або ґрунтовою. спекотні вітри висушують і рослину, і грунт. під час ґрунтової посухи у грунті різко зменшується вміст води, яка може настати або внаслідок сильної атмосферної засухи, або через відсутність дощу. водний дефіцит, який настає під час посухи, порушує всі біохімічні і фізіологічні процеси у рослин. перша ознака ­­- послаблення тургору і пов’язана з цим в’ялість тканин, внаслідок чого порушуються процеси фотосинтезу і нагромадження органічної речовини. як відомо, всмоктувальна сила клітин коріння являє собою різницю між осмотичним тиском і тургор ним. як правило, осмотичний тиск клітин коріння вищий за осмотичний тиск ґрунтового розчину, а тому коріння всмоктує воду . особливо високий він у рослин, що ростуть на засолених грунтах. у тундрі він вищий, ніж у теплих районах лісостепу, тобто залежить від природно - кліматичних умов. у суху погоду він вищий, ніж у дощову. чим ширша амплітуда коливання величини всмоктувальної сили, тим краще рослина витримує зміни коливання вологості грунту. гідростабільні види характеризуються досконалою регуляцією продихової радіації. гідролабільні види здатні витримувати різкі зміни температур. у першому випадку випаровування води досягає свого максимуму до встановлення максимальної температури. у другому- спостерігається одновершинний добовий хід транспірації з максимумом опівдні. вночі в обох випадках транспірація мінімальна. актуальність роботи полягає в тому, що вологість має важливе значення у житті живих організмів та відіграє важливу роль в творенні всього живого на землі. метою курсової роботи є дослідження пристосування живих організмів до змін вологості середовища. об’єктом вивчення у даній роботі є живі організми та дія на них вологості.

Рельеф поверхности россии исключительно разнообразен и сложен. бескрайние просторы равнин и плато сменяются величественными горными цепями, невысокими древними кряжами, изящными вулканическими конусами, обширными горными массивами и крупными межгорными котловинами. на гипсометрической и картах, а также на снимках из космоса отчетливо виден орографический рисунок территории россии, т. е. взаимное расположение различных крупных форм рельефа: низких и приподнятых равнин, плоскогорий, нагорий, горных хребтов и массивов. при взгляде на карту бросаются в глаза две особенности рельефа: 1) преобладание равнин в западной и центральной части страны, а гор — по ее восточной и частично южной окраине; 2) более низкое высотное положение западной части по сравнению с восточной. граница между ними хорошо видна по раскраске карты и четко совпадает с долиной енисея. третья особенность прослеживается при более детальном рассмотрении карты: бoльшая высота южных гор по сравнению с восточными. кавказ и алтай относятся к числу высоких гор евразии.