А- это самая крупная река восточно-европейской равнины. на севере есть реки северная и на юге д , а в центре к и о и у крупными реками западно-сибирской равнины являются обе реки в келшіске море. река имеет много притоков, одним из них является и берет свое начало в саянах. . река е сеи и але . и крупные реки средне- сибирского плоскогорья лека еще приток енисея- а реки л несут свои воды в с океан, а а и к в охотское море.

«Ходить гарбуз по городу, питається свого роду...» — співається в жартівливій українській пісеньці, яка розповідає про родичів гарбуза: диню, огірочки, бараболю, квасолю, буряки, морквицю, біб.А чи й справді вони родичі?Наука ботаніка об’єднує найбільш близькі рослини у роди та види. Вид — це ім’я рослини. Рід — її прізвище. Прізвище та ім’я рослинам дають латинські, бо латинська мова у вчених вважається міжнародною. Жовта диня, наприклад, зветься куміс мело. А найближчий родич дині — огірок — теж куміс, але вже сатівус.Є й родини рослин, що складаються з найбільш близьких родів. До родини гарбузів, таким чином, справді належить диня — «гарбузова господиня», а також огірочки та кавун. А от бараболя, тобто картопля, ніякого відношення до родини гарбузів не має. її родичі — помідор і паслін. Родич морковиці — звичайний буряк, а родичі квасолі — біб та горох. їхня родина так і зветься — бобові.Бувають родичі досить близькі, а бувають і далекі. Дикі предки гарбуза та дині ростуть у Мексіці, а батьківщина огірків та кавунів — пекуча пустеля Калахарі в Африці. Бараболю та помідор привезли до нас з Південної Америки. А морковиця прийшла з Середземномор’я. З Азії на нашу землю потрапили буряки, квасоля, цибуля, часник, пшениця, рис...Різними шляхами приходили вони до нас. Колись люди не вміли удобрювати свої поля та городи. Вони просто кидали насіння у грунт, а коли грунт втрачав родючість, переходили на нове місце. Переселяючись, люди брали з собою а, насіння, і мандрувало воно разом з людьми о на сотні й тисячі кілометрів.Радо зустріли люди заморських гостей, що їх привезли мореплавці, — помідори, какао. А от картоплі спочатку не пощастило. Ніхто не знав, що саме треба споживати. Пробували їсти зелені кульки з насінням, але вони такі гіркі, що люди назвали їх «чортовим яблуком». То ж не дивно, що селяни відмовлялися садити картоплю, а коли власті примушували їх засаджувати нею лани, вони бунтували, — знищували картоплю, вбивали панів та царських службовців. Так і увійшли в історію ці бунти під назвою «картопляні».А от гречка швидко розповсюдилася по селянських нивах. її привезли наші предки з Візантії, яку вони звали Грецією. Тому-то й названо гречку гречкою.Соняшник потрапив до нас як декоративна рослина і довго прикрашав тільки квітники та оранжереї. Згодом люди навчились видобувати з його насіння смачну олію, і соняшник перейшов з гурту декоративних рослин до лав рослин сільськогосподарських. Різними шляхами потрапляли рослини на наші поля та городи. Люди відбирали для посіву насіння від найкращих рослин, що не боялися ані спеки, ані холодів.Поступово рослини змінилися настільки, що стали зовсім не схожі на своїх диких предків. І ростуть поряд на наших полях та городах пришельці з різних далеких країв — кавун, огірки, картопля, квасоля і служать людям.

Ломкая веретеница

Объяснение:

Веретеница — это безногая ящерица, которая не относится к змеям. Хотя ее часто путают, потому как очень похожа на гадюку

Места обитания и питание веретеницы:

Любит опушки, вырубки леса, а также теплые лужайки. Также веретеница питается рептилиями своего класса. Но это случается достаточно редко, из-за невысокой подвижности существа.

В основном жертвами становятся дождевые черви, улитки и слизни. Во рту имеются зубы, изогнутые назад. Именно с их веретеница упирается мордой в раковину улитки, захватывает зубами мускулистую ножку, и вытаскивает содержимое раковины, съедает его.

Несколько раз было обнаружено, что веретеница ест небольших ужей и ящериц. Но это случается редко из-за того, что особь достаточно ленивая, ей незачем гоняться за добычей, если в земле и так полно дождевых червей, слизняков и улиток. Не ест растительную пищу.

В природе веретеницы живут очень скрытной жизнью, днем они выползают только весной, погреться на солнышке. В летнее время предпочитают заниматься добычей пищи в ночное время.

Это связано с тем, что у пресмыкающихся очень много врагов. Это гадюки более крупного размера, хищные птицы, а также совы. Поэтому в дневное время веретеница прячется в норке, это может быть даже муравейник. Плотная чешуя животного не позволяет ощущать укусы муравьев, они ей ничем не мешают.

Веретеницы часто забиваются в гнилые пни. Проводят время в заброшенных норах. Иногда сами себе роют убежище. В природе можно заметить, что зимуют веретеницы в одиночестве, но предпочитают сбиваться в целые стаи. В одной норе можно найти около 30 особей пресмыкающихся во время зимовки.