З самого раннього дитинства батьки, виховуючи дитину, роблять упор на розвиток таких якостей, як доброта, повага, терпіння, співчуття і співпереживання по відношенню до інших людей. У сукупності дані моральні характеристики відображають людяність.
У даній статті ми розповімо, що таке людяність і наведемо приклади її прояви.
Визначення людяностіЛюдяністю називають дбайливе і дбайливе ставлення до інших людей. Це здатність співчуття і готовність прийти на до в скрутну хвилину.
Людяність виражається у повазі і терпимості, а також доброзичливому ставленні не лише до своїх, близьким, але й до чужих людей. Крім того, людяність припускає самопожертву заради інших.
Простіше кажучи, людяність - це не що інше, як гуманізм, тобто людське ставлення до оточуючих. З поняттям гуманізму можна ознайомитися в нашій статті Що таке гуманізм.
Людяність у сукупності - це любов, благородство, доброта, скромність, чесність, щирість.
Ще стародавній китайський мислитель Конфуцій зазначав, що "Той буде людяний, хто зможе втілити всюди п'ять достоїнств: шанобливість, великодушність, правдивість, кмітливість, доброта".
А французький літератор і філософ Гельвецій говорив, що "Людяність - це осмислене почуття, тільки виховання його розвиває і зміцнює".
Це почуття батьки повинні прищеплювати дитині з раннього віку. А далі кожна людина розвиває і посилює його в собі самостійно.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Нужно написать краткую биографию (70-90 слов.) архипа куинджи
Архип Куинджи – русский художник. Родился 15 января 1841 года в Мариупольском уезде.
Работать Архип начал с самого раннего детства.
В 1860 году он уехал в Таганрог, где опять устроился на работу ретушёром в фотостудию.
В 24 года он совершил первую попытку поступить в Академию художеств, но она, а также следующая, окончились неудачами. В 1868 году он выставился с картиной «Татарская сакля в Крыму» на выставке, где его заметили из Совета Академии художеств и дали звание свободного художника. В 1870 году Куинджи закончил академию. В это же время он знакомится со многими известными художниками, и, именно с этого момента начинается рассвет его творчества.
В 1875 году обвенчался с Верой Кетчерджи-Шаповаловой, которую любил с детства.
В 1882 году стал затворником на 19 лет, не показывая никому свои картины.
Увлекался благотворительностью начинающим художникам.
Скончался 11 июля 1910 года. Похоронен художник был на Смоленском кладбище, но в 1952 году останки и надгробие были перенесены на Тихвинское кладбище города Санкт-Петербург.