Завдання для тематичного контролю та самоконтролю 1. Характер – це: а) індивідуальне поєднання існуючих властивостей особистості, що визначають ставлення до навколишнього світу; б) індивідуально-своєрідна динаміка психіки й поведінки; в) індивідуальні психологічні особливості людини, що є умовою успішного виконання нею діяльності; г) стійка властивість особистості, яка однаково виявляється в діяльності незалежно від її змісту. 2. Характер і темперамент: а) це одне й те саме; б) характер – основа темпераменту; в) темперамент – основа характеру; г) усі відповіді є правильними. 3. Фенотип – це: а) спадкова властивість нервового апарату; б) носій спадкової інформації; в) сукупність спадкових структур організму; г) сукупність властивостей організму, що сформувались у процесі його індивідуального розвитку. 4. Скромність, самокритичність, зазнайство, зарозумілість. Яких рис характеру людини стосуються ці ознаки? а) тих, що показують ставлення до інших людей; б) вольових рис; в) рис, що виявляють ставлення до себе; г) рис, пов’язаних зі ставленням до речей. 5. Акцентуації рис характеру – це: а) позитивні риси характеру людини; б) надзвичайне підсилення окремих рис характеру; в) негативні риси характеру; г) хворобливий стан характеру. 6. Занижена самооцінка, надмірна чутливість, лякливість, сором’язливість властиві: а) гіпертимному типу; б) сензитивному типу; в) конформному типу; г) циклоїдному типу. 7. Занурення в себе, брак інтуїції, емоційна холодність притаманні: а) шизоїдному типу; б) психастенічному типу; в) сензитивному типу; г) істероїдному типу. 8. Психастенічна акцентуація характеризується: а) заниженою самооцінкою, почуттям неповноцінності в поєднанні з надмірною вразливістю; б) тривожністю, помисливістю, нерішучістю; в) уразливістю вольової сфери; г) швидкою мінливістю настрою. 9. Характер – це індивідуальна властивість особистості, яка: а) змінюється протягом життя; б) є відносно незмінною; в) змінюється залежно від середовища, в якому перебуває особистість; г) змінюється залежно від життєвих ситуацій. 10. Цілісність характеру виявляється в: а) розвитку головних його структурних компонентів; б) спрямованості на конкретні цілі; в) гармонійності; г) досконалому поєднанні рис характеру.

1 в

5б

6б

10г

Объяснение:

ответ:

ответ «потому что в ней содержится вещество хлорофилл, которое зеленое» не является ложью и дает ребенку необходимый ответ. но в нем нет нужного знания. то, что хлорофилл поглощает все, кроме зеленого цвета — это определение зеленого цвета. с такой точки зрения, зеленый кубик зеленый только потому, что отражает зеленый цвет. а не потому, что его покрасили зеленой краской.

а теперь давайте по-детскому. усадите вашего ребенка на стульчик, привяжите его и начинайте объяснять.

итак, трава зеленая, потому что в ней содержится хлорофилл. хлорофилл нужен, чтобы обеспечивать процесс фотосинтеза и превращать углекислый газ в кислород, получая при этом энергию для жизни растения. и именно с процессом фотосинтеза связан зеленый цвет хлорофилла.

белый свет является смесью всех цветов видимой части спектра. каждому цвету соответствует своя длина световой волны. энергия обратно пропорциональна длине волны: чем длина больше, тем энергия меньше. этим можно объяснить, почему хлорофилл поглощает синие цвета, ведь они самой большой энергией.

поглощение же красных цветов зависит от другой характеристики светового излучения — числа фотонов на единицу энергии. хлорофиллы активизируются не энергией, а фотонами. то есть чем фотонов больше, тем активнее происходит реакция фотосинтеза. количество фотонов наоборот, возрастает с увеличением длины волны.

в результате, хлорофиллу гораздо выгоднее поглощать красные и синие цвета, чем цвета в середине спектра, которые растению слишком мало энергии. поэтому хлорофиллы отражают его. а мы воспринимаем отраженный цвет как зеленый.

по сравнению с реальной это достаточно приближение, но все еще недостаточное для ребенка.

можно сказать так:

"трава зеленая, потому что при таком цвете она может получать больше тепла от солнышка и лучше расти."

Примітка. Слово пан в українській мові вживається щонайменше сім століть і в етикетному сенсі не має ніякої семантичної дотичності до слова пан у розумінні належності до привілейованих класів. Позаяк воно засвідчує пошану до адресата, в офіційних документах форма пан уживається з ім'ям, прізвищем, назвою посади, звання. Ім'я та по батькові зі словом пан не поєднується. Тобто говорити чи писати пан Михайло Петрович, пані Ольга Степанівна або звертатися пане Михайле Івановичу, пані Катерино Василівно є порушенням норм літературної мови й не відповідає українським традиціям.

Объяснение: