На свете много стран больших и много малых есть, и для народностей любых язык свой-это честь. запишите его по памяти. отметьте буквы на месте мяхких согласных звуков.

свете (в,т) больших(л) есть(й,т) для(л) народностей (т) любых(л) язык(й,з) честь(ч,т) 

ответ:

итак, поговорим о бродящих собаках. бродячие-само слово говорит о себе, они бродят по улице, бездомные, невинные животные. они опасны, приближаться и ласкать их не стоит. этим собакам сложно выжить на улице, так как много бактерий в пожирающем ими мусоре, много ядовитых и опасных насекомых, которые могут навредить их здоровью, как и бродячие собаки носят на себе немало впиющихся в кожу клещей и т.д.

объяснение:

итак, это и есть заметка. она, как мы знаем, обычно указана в газетах, журналах и т.п.

объяснение:

древній філософ вергілій казав: "відважним доля є". прикладом цього є роман жюля верна "п'ятнадцятирічний капітан".

у своїй книзі французький письменник розповів про надзвичайні пригоди юного дика сенда і його друзів у відкритому морі і нетрях тропічної африки. герої книги пройшли неймовірно важкий і довгий шлях — від берегів нової зеландії до каліфорнії. вони переборювали на своєму шляху і океанські простори, і африканські джунглі, населені дикими племенами людожерів та лютими хижаками. ці люди не були професійними моряками чи досвідченими мандрівниками. місіс уелдон та її п'ятирічній син потрапили в біду. їй ні на кого було розраховувати, крім діка сенда, п'ятнадцятирічного юнака, що служив молодшим матросом на кораблі її чоловіка. і дік сенд зрозумів це, і справдив довіру більш дорослих за нього людей. після загибелі екі "пілігрима" йому довелося стати капітаном шхуни і взяти на себе відповідальність за життя місіс уелдон, її сина і п'ятьох негрів, врятованих командою "пілігрима".

дік сенд залишився капітаном своєї невеликої команди і після того, як шхуна розбилася об рифи, а її пасажири опинилися в нетрях тропічної африки. чимало іспитів випало на їхню долю. але важче за всіх було п'ятнадцятирічному капітану, тому що від його дій, його рішень залежали доля і життя людей, що довірилися йому. і він виправдав їхні сподівання.

дік сенд "був уже майже чоловіком у ту пору, коли його однолітки ще залишалися дітьми", — пише про нього жуль берн. син невідомих батьків, що виріс у виховному будинку, хлопчик ще в дитинстві твердо вирішив "вибитися в люди" самотужки.