Морфологический разбор слова : на ласковом

На ласковом-прил.,на каком?,н.ф.-ласковый,в Творительном падеже,в ед.ч.,вт.чл.

Велика Вітчизняна війна… Страшна війна ХХ століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній родині в Україні. Воїни-переможці проявили чудеса героїзму, стійкості, мужності, билися за кожний клаптик рідної землі до останньої краплі крові, вистояли і перемогли. Для України ціна тієї перемоги жахлива – мільйони людських життів, зруйнована економіка. Кожен другий воїн поліг у боях, кожен другий з тих, хто залишився у живих, був поранений. Гоїлися рани, зростали повоєнні покоління… 65 років тому земля нашої нині незалежної держави була звільнена від завойовників. Все менше залишається учасників, ветеранів війни. Честь їм і шана живим! Вічна слава загиблим! Хай не згасає пам’ять про героїв! 5 березня 2010 року Верховної Ради України проголосувала за те, щоб 2010-й рік оголосити Роком ветеранів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років.

Мій дід настоящий герой який пройшов війну.1941 року коли почалася війна мого дідуся Миколу забрали на предові лінію вогню один з його

вчинків є справжнім подвигом:коли він попав під лінію вогню і вороги були зовсім близько він відволік увагу ворогів на себе і вів їх за собою щоб мирні жителі могли вийти до безпечного місця от такій він герой.

Теперешнє покоління готове захіщати свій край так як наші діди. Покоління, яке виросло в незалежній Україні, зі словами Шевченка: «Борітеся – поборете!» ішло під кулі снайперів на Грушевського і на Інститутській. За свободу. За гідність і честь. Бо Україна, як

пише про це одна із талановитих авторок Богдана Перепеляк:

Объяснение:

КАК НАШИ ДЕДЫ ВОЕВАЛИКаждое лето Вовка ездил к бабушке в деревню. Он уже с нетерпением ждал последнего учебного дня. Нет, против учёбы он ничего не имел. Просто события мая разжигали это нетерпение.Дело в том, что на классный час приходил его сосед Иван Петрович. Обычный старик. Раньше Вовка его даже не замечал. А тут открылась дверь, вошёл ОН. Подтянутый, бодрый, а на груди награды. И их так много! У Вовки перехватило дыхание. Как обычный старик мог быть героем? Удивления на этом не закончились. Иван Петрович рассказывал, рассказывал. Мысли крутились у Вовки в голове.Как же так? Почему? Героев он представлял себе всегда по-другому - молодыми, сильными. Иван Петрович показал старые фотографии, газетные вырезки. На ребят смотрел молодой, весёлый боец, готовый на подвиги. Придя домой, Вовка рассказал маме о Иване Петровиче. Она внимательно выслушала сына, погладила его по голове и сказала: «Добро делать и благодарить никогда не поздно!».На семейном совете было решено сделать в подарок Ивану Петровичу открытку. Вовка так увлёкся, что не пошёл гулять. К вечеру открытка была готова. Ему очень хотелось тут же подарить её, но было уже поздно. На следующий день Вовка вместе с мамой поздравил ветерана. Иван Петрович был очень рад. Все пили чай с вареньем и слушали интересные истории о той далёкой войне.Вечером Вовка думал о ветеране. Вот бы и ему так же! Он бы показал этим фашистам. И тут его осенило! В деревне, куда он ездит каждое лето, тоже есть старики. А вдруг они тоже воевали? Надо всё разузнать. Вовка уснул и ему приснился Иван Петрович.Вот так ходят по земле герои, а мы их и не знаем.