Написать текст про одну тему со словами: 1. было по - осеннему холодно, 2. вплотную 3. ты навек

Было по-осеннему холодно, когда мы наконец-то добрались до сторожки лесника. Вплотную подошли к дубовой двери, постучали.
Нам откыл седой старик, с велелым лицом и добрыми, сияющими глазами.
Звали его Фёдр Кузьмич. Маленькая его хижина была стара, как и он сам.
Старик всё время улыбался, он напоминал мне доброго деда Мороза, в которого я научился верить с детства. В тот вечер стемнело быстро, шел снег, а в печи потрескивали дрова, было пепло. Умастившись на раскладушке, я тихо шепнул Тольке:
-- Он необыкновенный!
-- Кто? -- сонно спросил Толька
-- Старик этот …
-- Почему?
-- Не знаю.
Но он не такой как все.
-- Может быть. Видно, ты навек запомнишь его… -- пробормотал скозь сон, уставший Толик.
А я сказал сам себе:"Да, навек запомню", и это было правдой.

Образи Шимека та Бузі зазначені в романі Шолом-Алейхема «Пісня пісень», відомому творі єврейської літератури.
Шимек – головний герой юнацького роману, хлопець з дуже яскравими мріями. Хлопчик навчався в хедері, спеціальній євреській релігійній школі. Йому подобалося ходити з батьком у Синагогу. Їхні відносини з дівчинкою Бузею носять спочатку дитячий характер сумісного спілкування. Хлопець взрослішає і поринає у світ мрій, де він бачить себе немов героєм, який рятує прекрасну царівну. Але він не переносить, коли над нім посміхаються. Саме через прочитану ним біблійну «Пісню пісень» він бачить світ, в ньому розкриваються почуття до Бузі, як чогось священного. Він тягнеться до прекрасного, до своєї Суламіфь (Бузі). Але він покидає містечко через батька та його завіти, потім жалкує, що «піздно згадав, що є Бузя на світі, Бузя, яка має серце, душу...”». Шимек прогадав, його щастя вислизнуло від нього.
Бузя – спочатку маленька дівчинка. Бузя – це її скорочене ім’я від Естер-Ліба, Лібузя. Її мати покинула її, коли вмер батько. Бузя живе в родині Шимека, стає його названою сестрою. Дівчинка сумує за матір’ю, її обличчя кожного разу змінюється. Шимек помічає її великі блакитні очі, чудову усмішку. Вона стає привабливою молодою дівчиною. Вона дуже сором’язлива, тендітна. Вона, як сонечко, як зіронька, яка освітлює життя Шимека. Бузя закохується в Шимека. Але Шимек покидає хату, а вона стає нареченою. І після зустрічі з Шимеком її світ перегортається: «так плаче людина над своїм життям, що нібито вислизнуло з-під ніг». Образ Бузі викликає почуття суму та жалощі.

Известный лингвист В.В. Виноградов утверждал: «Прилагательное – это самая изобразительная часть речи. Прилагательные могут описать цвет, запах, форму любого предмета, рассказать о наших чувствах, характере, настроении». Я согласна с этим высказыванием.

Действительно, прилагательное – это интересная часть речи. Оно подробно, ярко, зачастую эмоционально охарактеризовать предметы, героем, явления. Прилагательное – это самостоятельная часть речи, которая отвечает на вопрос какой? и обозначает имя предмета или лица.

Приведу примеры. Прилагательные «хвойной», «тонкими», «звенящими» описывают природу, передают преставления о ней.

Таким образом, можно сделать вывод  о том, что высказывание выдающегося лингвиста является верным. Прилагательные позволяют описать любой предмет, рассказать о чувствах героя.

(96 слов)