Определите тему и идею рассказа.Чем плохо общество, в которым не читают книги? О чём предупреждает автор рассказа современного читателя? Что хотел сказать М.Гелприн этим рассказом? Запишите проблемы, которые волнуют автора помагитеее

Дождь... Столько можно услышать, только произнеся это слово: стучащий звук капель по стеклу, шумящая листва, шелест самого дождя... Все вокруг превращается в маленькую сказку, дарящую тысячи воспоминаний, мечт и надежд! И хорошие, и плохие записки нашего пробегают перед глазами, даря тепло или слегка ощутимый холод. 
Дождь бывает разный, даже если кажется, что он всегда одинаковый. Холодные капли или теплые... Бывает совершенно неважно, когда смотришь на него из-за стекла. Он идет и идет, ничего не поделать. А попадая под под него, не каждый улыбнется, пусть даже и с зонтом за пазухой бежит куда-то. Улыбкой дождь, разлетающийся каплями от любого прикосновения, встречает лишь тот, кто видит в нем близкого друга, спокойствие и маленькое счастье. 
Дождь будто бы живой, но все-таки так далек от этой истины. Верь в него, как в человека, он и будет тебе а если же нет, то уж что поделать, таково решение отдельной личности. 
Дождь может соединить небо и землю. Он словно неизведанное многими чувство, которое никогда не забудет перо писателя. Только увидев красоту и жизнь в этом чувстве, в каждой капле, мы снова оживем, снова поверим в давно забытую сказку. 

Дуже люблю бабусю, але ми не часто бачимося, тому що вона живе в сусідній області. В гості до неї ми їздимо на поїзді. Це дуже весело. Я обожнюю кататися на поїздах. Мені подобається все: вокзальна суєта, балакучі попутники і, звичайно, монотонний стукіт коліс. Люблю сидіти і дивитися у вікно на пробігають повз дерева, будинки, людей. У всіх якесь життя, а ти просто проноситься мимо. Мені здається, що я могла б їхати цілу вічність.У бабусі було дуже весело. Вона нагодувала нас всякими смаколиками та подарувала светр, який сама зв’язала. Я була рада, побачити своїх рідних і друзів, які живуть в цьому місті. У бабусі я зовсім не нудьгувала без інтернету. Ці кілька днів пролетіли, як одна мить. Ми багато жартували, сміялися, грали в настільні ігри.Зовсім недавно закінчилися мої осінні канікули. І я з радістю розповім, як я провела їх. Мені дуже подобається ця коротка передишка у навчанні. Єдине, що погано, відвикаєш рано вставати. Але все одно я дуже люблю осінні канікули. Адже осінь — найкраща пора. Все таке гарне, яскраве. Часто мрячить дощик, а вранці прихоплює легкий морозець.У цьому році мої осінні канікули пройшли дуже весело. Я багато читала, сиділа в інтернеті, гуляла.