Цитатна характеристика героїв із кайдашевої сім'ї

  характеристика  кайдаша "широкі рукава закачалися до лік5тів, з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. на сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною." "лице його було жовте, як віск" "його голова стояла сива, аж біла, тільки брови чорніли на широкому блідому лиці   та темні очі блищали, неначе у ямках, глибоко позападавших під бровами." кайдашиха "вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим  лицем, з сірими очима,з   тонкими губами та блідним лицем." "по другий бік тину  стояла баба кайдашиха, висока та суха, неначе циганська голка, в запасці, в рясній білій, як сніг сорочці, в здоровій хустці на голові." лаврін "лаврінове молоде довгасте лице було румяне. веселі сині, як небо,  очі світилися привітно й ласкаво. тонкі брови, русяві дрібні кучері на  голові, тонки й ніс, румяні губи-всеподихало молодою парубчою красою. він був схожий з виду на матір.  " карпо "карпо був білявий, але волосся на його голові з вершечка було трохи рудувате." кайдашеві  сини "кайдашеві сини були молоді парубки, обидва високі, рівні станом, обидва довгообразі  й русяві,  з  довгими,  тонкими  ,  трошки  горбатими  носами, з  румяними  губами."  

Пригода в поїзді і на вокзалі. (батьки івана не могли прогодувати хлопця, а тому він змушений був їхати в місто, щоб там знайти якусь роботу. у поїзді іван зчепився з панським синком і ледь не покалічив нахабу. на вокзалі він заступився за міху голого, який украв у торговця хлібину. вдячний міха став другом і порадником івана. 2. перша перемога у вуличному бою. ( місто, іван побачив натовп людей. виявилося, що тут проводяться вуличні бої. іван переміг знаного бійця велета й отримав цілу купу грошей.) 3. знайомство з тренером брякусом. (відомий тренер брякус запропонував силі тренуватися в нього, а потім взяти участь у чемпіонаті республіки з важкої атлетики.) 4. сила силу ломить. (іван сила доволі легко переміг і став чемпіоном республіки, чим викликав незадоволення поліційних чинів, адже його суперником був магдебург, який замолоду працював у поліції.) 5. сам пропадай, а товариша виручай. (агент поліції фікса виконував доручення уряду на вокзалі й заарештував міху голого, який хотів його обікрасти. побачивши товариша у кайданках, іван сила, не розібравшись, ударив агента так, що той чотири дні пролежав у лікарні.) 6. облудні звинувачення й арешт. (тренер брякус загинув в автокатастрофі, і поліція звинуватила в цьому івана силу, який теж був у машині. івана заарештували, але змушені були відпустити під заставу у 50 тисяч, яку внесла хазяйка цирку бухенбах.) 7. нова неволя. (іван сила змушений був відпрацювати ті гроші, що їх внесла пані бухенбах у поліцію, і підписати угоду, щоб не потрапити у в’язницю.)

Відомий український поет і письменник і. франко казав: «пісня і праця – великі дві сили! » давайте замислимося, чому це «сили»? споконвіку живе в україні пісня, поєднавши в собі пристрасне, емоційне слово з чарівністю музики. вона є людей все життя – від колиски до могили, бо немає події або такого почуття, що не знайшло б свого відображення в пісні. ніжна пісня кохання, весільна співанка, бойовий гімн, нарешті – пісня-голосіння над померлим. вона, як і доля народу, виростала на хлібі, історичних подій. цілі історичні періоди відомі нам саме з пісень. не завжди ми знаємо авторів пісень – багато серед них безіменних, але відомі імена їх творців оповиті . а скільки було безіменних козацьких кобзарів, що славили рідний край, підтримували бойовий дух ваших славних лицарів і самі часом гинули разом з вояками! шсні-думи зберегли для нас, нащадків, як пам’ять про славні подвиги і героїзм захисників вітчизни. за словами знову ж таки і в мирні часи пісня поруч з нами. існує безліч прекрасних пісень, що прославляють волю і незалежність цашої батьківщини, підкреслюють безсмертну красу нашої мови. «роздавав бог скарби усім країнам, але забув україну. підійшла вона до ігього та спитала: «а що ж мені даси, батьку? » замислився бог, адже роздав уже псі свої скарби, і сказав: «нехай буде пісня…» і стала пісня частиною життя україни…» не менше значення мали для українського народу й думи. бо в піснях і думах – уся наша духовна міць, наша історія, наше майбутнє. візьмемо «думу про самійла кішку». в ній розповідається про втечу на-іюдного героя, захисника вітчизни, самійла кішки з турецької неволі. в його образі втілені кращі риси справжнього козака: сміливість, сила, кмітливість, волелюбність, які мають бути взірцевими для нащадків. дума «хмельницький і барабаш» розкриває образ великого українця – мудрого гетьмана, талановитого полководця, полум’яного патріота богдана хмельницького, протиставляючи йому образ зрадника барабаша. «дума про марусю богуславку» змальовує образ справжньої української дівчини – ніжної, красивої, але водночас сильної, сміливої, здатної на самопожертву задля врятування своїх співвітчизників. дума «світ великий, край далекий, та ніде прожити…» описує трагічні сторінки нашої історії, показуючи тугу й біль українського народу через зруйнування запорозької січі: * «а вже ж москаль запорожжя кругом облягав… * а вже ж москаль, а вже москаль січ обступав… * а москалі не дрімали, запал обдирали, * а московськії старшини церкву грабували». тепер поговоримо про пісню. багато віків вона українців [протягом усього життя. новонароджена дитина чула першу в житті й, мабуть, ааикращу і наиніжнішу пісню – материнську колискову. підростаючи, вона еама починала співати пісні: навесні – веснянки, влітку – купальські, взимку – колядки, щедрівки тощо. потім приходило перше кохання, а. а ним – ліричні, задушевні пісні. далі – весілля, яке, звичайно, не обходилося без пісень весільних. родинне життя приносило нові радощі й клопоти, які виливалися у родинно-побутових піснях. і так – до самої смерті: у радості й у горі, крізь сміх і крізь сльози пісня була поруч із людиною. неперевершені пісні створив український народ про своїх героїв – запорозьких козаків. кращі їхні риси – мужність, хоробрість, вірність рідному народові – відтворено в образі легендарного байди. пісні й думи – це наша історія, традиції, втілення народної мудрості, духовності, моральності. тому ми маємо цінувати їх, вчитися з них бути гідними синами і доньками своєї батьківщини й передавати ці безцінні скарби наступним поколінням.