Написати твір на тему: пісня в житті українського народу.

Вжитті українського народу пісні займають окреме місце. українські пісні надзвичайно мелодійні, в них поєднується пісенність української мови та чарівність мелодії. українські народні пісні складалися протягом багатьох століть. вони розпові про цілі епохи в історії українського народу. в них йде мова і про мужніх завзятих козаків, які боронили українські землі від загарбників, і про тяжкі випробування, які випадали на долю українського народу; і про велич української нації. розпові пісні і про повсякденні явища, про кохання, про нещасливу долю окремих людей. з пісень ми дізнаємося, як жили наші пращури. пісні мали і символічне значення. вони співалися при певних обрядах, як невід'ємна їх частина. так, весною співалися веснянки, зимою — колядки та щедрівки, влітку — жниварські пісні. український народ вкладав у пісню глибоке значення, обов'язково відбивав у ній якусь подію. і тому українські пісні треба знати, бо вони завжди грали велику роль в житті українського народу

 ♡♡♡ ♡♡♡ ♡♡♡  ♡♡♡  ♡♡♡ ♡♡♡ ♡♡♡ ♡♡♡ ♡♡♡ ♡♡♡ ♡♡♡ ♡♡♡ ♡♡♡

ответ:1.Назва вірша:"Підкова"

            Автор:Ірина Жиленко.

2.Тема: зображення ліричної героїні твору, яка знайшла золоту підкову, загублену конем Дідуся Мороза, і прагнула, щоб за її до здійснилися всі бажання і мрії.

3.Основна думка: кожна дитина мріє про здійснення власних бажань, вірить у Діда Мороза, щасливу підкову.

4.Кольори які відображалла підкова ,Лапландія.

5.Поччуття  віри в дива,(позитивні )

6.Дід;Сімсот роззяв.

7. • Метафори: «ішов сніг», «Дід Мороз протрюхикав», «розгубились в небі літаки», «літали, кричали, крильцями дрижали».

• епітети: «сніг зелений, фіалковий, рожевий», «золота підкова»

Объяснение:Віра в дива.

   ♡♡♡ ♡♡♡ ♡♡♡  ♡♡♡  ♡♡♡ ♡♡♡ ♡♡♡ ♡♡♡ ♡♡♡ ♡♡♡ ♡♡♡ ♡♡♡ ♡♡♡

«Зульфат Гарєєв,давній Климків товариш. Прибіг захеканий,з гарячими рум’янцями на гострих смуглих вилицях,і так зрадів зустрічі,що схопив Климка в оберемок і носив його поперед себе, до хрускоту стискаючи ребра.Зульфат був дужий хлопчик,хоча й нижчий від Климка,вважай, на голову». «Незабаром повернулася тітка Марина,весела,рум’янощока,очі сміються.В руках вона тримала маленьке жовте глеченя з квітками по боках,над вінцями в нього біліла шапочка молочної піни». «Климко побачив Наталю Миколаївну,вчительку свою і Зульфатову.Вона стояла з немовлям на руках,притиснувши до себе разом з немовлям трояндову,мов сто троянд,сукню» «Наталя Миколаївна стояла осторонь від натовпу,що затулив підводу,і маленька,бліда,дивилася на бороданя широко розплющеними очима.В них не було ні презирства,ні гніву,а лише зляканий подив.Одна її брова,поторкана золотом од ранкового сонця,напружено піднялася вгору і дрібно-дрібно тремтіла»