Образ або характеристика омелька кайдаша у повісті і. нечуя-левицького «кайдашева сім'я»

Образ омелька кайдаша  омелько кайдаш – це селянин, чий світогляд формувався в часи кріпацтва. він був кріпаком, і роки тяжкої праці підірвали його сили, забрали здоров'я та радість життя. виглядає він так: його «широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця». через постійну працю руки омелька "здорові" і "жилаві". омелько кайдаш був працьовитою людииною, і своїх синів теж привчав до праці. це - позитивна риса його характеру. серед негативних рис - те, що він запальний і забобонний, і, насамперед, схильний до пияцтва.  саме пияцтво і сгубило омелька кайдаша: він спився, збожеволів та втопився - при тому, що саме такої смерті боявся все життя.

Образ-персонаж - людина, тобто персонаж твору який читаєте.

Образ-символ - калина, жито, тварини.

Словесний образ - уява подій які читаєте.

Образ-зоровий- чіткий образ подій описаних у творі (Наприклад,коли читаєш "Садок вишневий" уявляєш хату, родину яка вечеряє.Ось це і є зоровий образ.)

Слуховий образ - уява звуків описаних у творі. (Наприклад, коли читаєш "Садок вишневий" Тарас Шевченко описує як гудуть хрущі, а ти собі це уявляєш)

Взгалі конкретних прикладів образів немає,в залежності що читаєте.Образ - це те що виникає при читанні певного твору, а би зрозуміше :)

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури «Кайдашева сім'я»: епос.

Жанр «Кайдашева сім'я»: реалістична соціально-побутова гумористично-сатирична повість-хроніка (жанрова специфіка повісті полягає в тому, що зображення повсякденного життя родини Кайдашів розгортається в найрізноманітніших побутових виявах, які часто окреслюються в гумористичному плані. Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з рис ха­рактеру українців, елементом національної психіки, багатої, за його ж спо­стереженням, «на жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще ча­сом і дуже сатиричний»).

Тема «Кайдашева сім'я»: зображення реалістичних і трагічних за своєю суттю картин життя та пси­хології українських селян у перші десятиріччя після реформи 1861 р.

Ідея «Кайдашева сім'я»: критика окремих вад тогочасного панівного суспільного ладу, які спотво­рювали людські почуття і взаємини, інтереси і прагнення; засудження егої­зму, жорстокості і дріб’язковості в стосунках з людьми, висловлення суму за людину, її самоприниження і моральний занепад; мотив національної са­мокритики, що переходить у мотив сорому й уболівання за український світ.

Художній напрям «Кайдашева сім'я»: реалізм.

Герої «Кайдашева сім'я»: Родина Кайдашів: Омелько, його дружина Маруся, їхні сини Карпо і Лаврін, їхні невістки Мотря і Мелашка; родини Балашів, Довбишів; баба Палажка.

Композиція: повість складається з дев’яти розділів.

Композиція «Кайдашевої сім’ї» твориться відповідно до реалістичних принципів. Повість скомпонована зі сцен, ситуацій селянського побуту, в яких розкриваються темнота, обмеженість, егоїзм дрібних власників. Ос­нову сюжету твору складають епізоди родинного життя Кайдашів — сім’ї, в якій іде боротьба за приватну власність. Основним у «Кайдашевій сім’ї» є соціальний конфлікт, породжений приватновласницькими законами того­часної дійсності, майновою нерівністю між людьми, їх прагненням до вла­сності. Соціальний конфлікт у повісті посилюється психологічним, що виникає з тих потворних рис і звичок у характерах героїв, які сформували­ся в умовах кріпосницького ладу. Крізь увесь твір проходить контраст між світом природи і світом жалюгідних людських взаємин. Це помітно ще з експозиції твору.

Експозиція — епізоди, що знайомлять читача з місцем дії (опис села Семи- гори), персонажами твору; розмова Кайдашенків про дівчат, залицяння Карпа до Мотрі, оглядини в Довбишів.

Зав’язка — одруження Карпа з Мотрею, поява молодої сім’ї, побутові су­перечки в родині.

Розвиток дії— напружені моменти родинного побуту, послідовний виклад подій, що відбувалися в селянській родині: сутички між Кайдашихою та Мотрею, Карпом і батьком, одруження Лавріна, пригоди Мелашки, пияцт­во і смерть Кайдаша, розподіл спадщини.

Кульмінація — дехто з літературознавців вважає, що кульмінації в повісті немає. Дехто схиляється до думки, що кульмінацією є історія з кухлем, де найрізкіше підкреслено ідіотизм дрібновласницького індивідуалізму: через копійчаного глечика людині викололи око.

Розв’язка — несподівана. Груша всохла, і всі помирилися.