Повідомлення про пісні календарного ціклу

Обрядові та обрядово-календарні пісні   обрядові пісні  — це  пісні, які виконувались під час різних народних свят та обрядів. ці пісні тісно зв'язані з  язичницькими  віруваннями. слов'яни вірили в сили природи, в духів природи та вважали, що обрядовими піснями можуть вплинути на них та примусити їх діяти в бажаному напрямку. обрядова поезія дуже тісно зв'язана з працею людини, з родинним побутом та з  народним календарем. у різні пори року виконувались різні обрядові (календарно-обрядові) пісні. ці пісні повинні були забезпечити успіхи в господарюванні, добрий урожай, щастя в родинному житті. наприклад: на сільських майданах і галявинах співали  веснянки  і  гаївки, під час зелених свят  —  русальні пісні, на івана купала  —  купальські пісні. по закінченню жнив, люди співали  жниварські пісні, славлячи землю за те, що дала їм гарний урожай. під час зимового  сонцестояння  виконували сонцесяйні пісні.пізніше календарно-обрядові пісні поступово втрачали зв'язок з давніми , почали підпорядковуватись християнським святам. надзвичайної популярності в народі набули колядки та щедрівки. ці пісні приурочувались до основних свят зимового циклу:   колядки  — до  різдва  (7 січня),  щедрівки  — до  нового року  (за старим календарем 14 січня). календарно-обрядова пісенна поезія має три умовних цикли: зимовий, весняний та літній. до зимового циклу календарних пісень входять колядки і щедрівки. істотної різниці щодо змісту в цих двох близьких видах пісень немає. це - новорічні вітання, побажання успіху в новому землеробському році, побажання здоров'я сім'ї, величання господаря, прославлення праці хлібороба та її здобутків. розпочиналося виконання зимового циклу пісень із зимового рівнодення (кінець грудня) і закінчувалося з появою перших ознак наближення весни (кінець лютого) зими - святом масляної. весняний цикл складається з веснянок і хороводних ігор. початок його припадає на ранню весну, коли оживає природа, а кінець - на завершення весняних польових робіт. за змістом веснянки зводяться до закликання весни, відображення підготовки поля, знарядь тощо. пісні і хороводи поділяються на тематичні групи відповідно до різних періодів весни. крім власне веснянок, в україні були поширені так звані «русальні» пісні, а на межі між весною і літом -  петрівки. в них оспівувалася весняна природа, відображалися народні звичаї, побут. велике місце в петрівках займала тема кохання. ще з язичницьких часів до нас дійшло прекрасне свято івана купала з його специфічними піснями. ними й розпочинається літній пісенний цикл. серед купальських пісень є ніжна лірика про кохання, залицяння та сватання, жарти, гумор, сатира, де дівчата висміюють вади хлопців, а хлопці - дівчат. все це надає святу веселощів, радості; обрядові пісні звеличують процес збирання врожаю, що практично завершує хліборобський календарний рік.серед відомих колективів, що досліджують і відтворюють українську календарно-обрядову пісенність  — фольклорний гурт автентичного співу "володар", основу репертуару якого саме календарні, обрядові, весільні пісні.

Можливо ! =) до написання "лісової пісні" леся українка, можна сказати, готувалася все життя. у неї вона вклала "цвіт душі" і вилила зі свого серця "те, що не вмирає". це не звичайна драма, це не тільки драма-поема, а драма-пісня, ніжна, як голос сопілки, пісня волинського замріяного лісу, зворушлива, глибока, мудра.  "лісова пісня" вражає нас красою мрії, глибиною думки, музикою мови. вона відкриває перед нами чари полісся у шумах і тінях лісових, у веселкових барвах квітів, у зітханні вітру, гомоні весняної ночі, у буйних, "безупинного руху жагучих" силах природи. це пісня пісень не лише лесі українки, а й усієї української драматургії. жагуча й пристрасна пісня про велику любов і жорстоку зраду.  свій твір поетеса назвала драмою-феєрією, тобто драмою, в якій відбуваються незвичайні, неймовірні перетворення, у якій поряд з людьми діють постаті, створені їхньою уявою. у "лісовій пісні" леся українка поєднала фантазію з дійсністю, буденне життя із світлими поетичними мріями.  місце дії поеми — густий предковічний ліс на волині. сюди напровесні прийшов до лісу юнак лукаш і заграв на сопілці. полилася дивна мелодія, краща від пісні весни — "весна ще так ніколи не співала". сила пісні чарівна, незвичайна. під її звуки оживає навіть природа. дивно, прекрасно, солодко грає лукаш, а ліс вторить цій мелодії своїм життям. "на голос веснянки відкликається зозуля, потім соловейко, розцвітає яріша дика рожа, біліє цвіт калини, глод соромливо рожевіє, навіть чорна безлиста тернина появляє ніжні квіти".  музика лукаша розбудила від зимового сну мавку, викликала в ній нові, незнані поривання. у музиці юнака лісовій дівчині розкрилася безмежна краса людської душі, радість життя і творчості. саме в цю весняну пору зароджується кохання мавки й лукаша. проста мелодія пісні перевертає все в душі мавки, на поцілунок парубка вона скрикує: "ох! зірка в серце впала! " не звідане досі почуття і окрилює мавку, і приносить болісні страждання, бо вона прагне не лише пристрасті, а й духовної спорідненості й любові на все життя. глибоке й самовіддане кохання до лукаша — найкращий цвіт її душі. мавка перша запитує: "чи гарна я тобі? ", захоплюється, що люди, як голуби, паруються "навік" заради коханого вона залишає ліс і йде між люди.  

Майже двісті років п’єса і. п. котляревського не сходить зі сцен театрів та й досі користується великим успіхом у глядачів. сюжет п’єси базується на реальній життєвій ситуації і відображає взаємовідносини між селянами з різним рівнем добробуту. усе в цьому сюжеті достатньо просто: возний, користуючись своїм високим становищем у рідному селі, намагається примусити дівчину з бідної родини вийти за нього заміж. мати наталки не проти, щоб це весілля відбулось і її дочка далі жила в багатстві, не знаючи життєвих негаразд. але у дівчини вже є коханий, почуття до якого вона й відстоює на протязі п’єси і знаходить в собі сили на подолання усіх перешкод до з’єднання люблячих сердець. поародного театру» та окремо відзначив незрівняний емоційний вплив на глядачів. “радість, і горе, і сльози наталки були горем, сльозами і радістю всієї зали”. це ствердження якнайточніше висловило відношення українців до цього твору, а насамперед, до образу наталки полтавки, ім’ям якої зовсім невипадково названа ця п’єса. постать наталки полтавки, головної героїні п’єси, приваблює і зворушує своїми чеснотами. ця дівчина змальована як ідеал української селянки, який увібрав в себе усі кращі жіночі риси – чесність, скромність, душевну силу, сердечність та доброту. «золото – не дівка! …» – каже про неї виборний. «окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших від себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить”.дібні сюжети можна знайти у багатьох творах того часу, але і. п. котляревський, створивши п’єсу «наталка полтавка», зробив великий крок уперед, бо і мова твору, і розвиток сюжету, і повноцінні ярко виписані образи, і узагальнені ідеї свідчать про досить реалістичне відображення усіх подій, чого ще не було ні в одному з творів української літератури та драматургії. видатний український драматург і актор і. карпенко-карий назвав п’єсу «наталка полтавку» «праматір’ю українського  н сам драматург підкреслює і інші, не менш важливі риси, притаманні наталці, серед яких і хоробрість, і енергійність, і усвідомлення власної гідності, і наполегливість у боротьбі за своє щастя та кохання. про це свідчать і слова пісні: «небагата я і проста, но чесного роду, не стижуся прясти, шити і носити воду.» вже після розмови наталки з возним становиться зрозуміло, що ця на перший погляд проста дівчина має неабиякий розум та, незважаючи на юний вік, багатий життєвий досвід, достатній для того, щоб протистояти соціальній та життєвій несправедливості. а слухаючи розмову дівчини з матір’ю переконуєшся, що наталка здатна до вірної критичної і глибокої оцінки людей, а її вчинки доводять, що слова дівчини і поведінка наталки не якесь відсторонене від життя існування, бо й діє вона так же, як і мислить – помірковано, але в той же час рішуче. все це не заважає мати дівчині дуже гарне почуття гумору, бо протягом усіх подій вона досить часто і дотепно промовляє достатньо влучні слова. взагалі, мова наталки багата і співуча, красива та сповнена народною мудрістю. не дивлячись на свою душевну стійкість, наталка здатна піти на самопожертву ради матері, і хоча вона не шукає матеріального достатку і на першому місці в її житті стоять особисті уподобання, вона готова себе переломити ради материнського щастя. і дуже добре, що їй не довелося цього робити, і все закінчилося щасливо. риси наталки полтавки є не просто рисами окремої дівчини, це риси ідеальної жінки, яка може бути прикладом для сучасних українських жінок. незважаючи на підкреслену індивідуальність образу наталки у п’єсі та її реалістичний образ, вона насамперед є узагальненим образом справжньої української жінки, у якої незламність, оптимізм, душевна краса і сила поряд з жагучим бажання подолати усі перешкоди на шляху свого щастя – це сенс усього життя.