До поданих слів і висловів добери синоніми ( притча "у пригоді " ) пішов на лови, змилуйся наді мною, борсається, тенета.

одним з найвідоміших творів м. вовчка є повість «інститутка», яка подає приклади ставлення українського панства до селян. жоден з панів у творі письменниці не замислюється над тим, що він утримує людей на правах худоби і не прагне вирішити це питання шляхом звільнення підвладних йому селян.

ускладнює проблеми, порушені у повісті, аспект почуттів героїв твору. у цьому плані показово виступає доля головної героїні твору катерини. ця дівчина, втративши волю після весілля з кріпосним хлопцем назаром, після смерті дитини не бачить шляху до мирного співіснування з панною, через що поступово втрачає розум, а потім і гине.

досить показовим є те, що кожен з героїв повісті м. вовчка «інститутка» сповідує особистий шлях подолання тогочасних проблем і звільнення з панства. наприклад, старенька бабуся, яка просто не уявляє свого життя поза панським двором, упокорилася своїй долі і давно не прагне його залишити. назар, чоловік катерини, вирішує втекти від пана, щоб раз і назавжди позбутися свавільного ставлення своїх господарів, яке усе його життя нависає над головою мечем, адже після смерті коханої дружини і дитини його вже нічого не тримає. а кухар, який був найнятий у місті, сповідує надмірну прислужливість і покірність, яка дозволяє йому удовольняти потреби пані і при цьому абсолютно нічого не робити.

прокопу вдається випадково звільнитися і звільнити при цьому устину. під впливом гніву та істерики пані на мить втрачає свою пильність і хазяйновитість, намагаючись якомога швидше позбутися захисника бабусі, яка в очах панства стає розкрадачкою майна. адже вона наділила дітей яблуками з панського саду. «добра» пані погоджується на пропозицію віддати прокопа у «москальство», причому негайно. за це вона ще довго буде лаяти лікаря, бо позбулася двох найкращих робітників. москальство прокопа практично звільнило устину, яка сім років чекала свого чоловіка з литовського кордону. тому таке рішення не розв’язує, не показує шляхи вирішення проблем покріпачення.

дякувати богу, кріпацтво давно відійшло у минуле, але живим свідченням поневірянь українського народу нам залишилися твори видатних українських письменників, зокрема твори м. вовчка. завдяки їм і сьогодні майже живими перед нами постають картини з життя українського селянства часів покріпачення. прагнення до особистої свободи закладене в нас, нащадках українських кріпаків, на генетичному рівні. тому, щоб не було повторення історії, нам дуже важливо отримати особисті свободи і права, які стануть ствердженням незалежності і свободи нашої держави.

проблеми й конфлікти у повісті і. нечуя-левицького «кайдашева сім’я». у повісті «кайдашева сім’я» і. нечуй-левицький продовжив започаткований ним прийом зображення типових картин сільського життя за окремих епізодів. щоб зрозуміти ідіотизм такого життя, достатньо лише однієї картини — розмови кайдаша з кумом у шинку про «каторжний», «іродовий» пагорб, на яко­му протягом багатьох років ламаються вози семигорців. усі несуть збитки, але жо­ден не хоче копирснути лопатою, щоб для загального добра розрівняти той кля­тий горб. «і як ті люди їздили з такої гори і не розкопали, одколи семигори сто­ять? » — дивується кайдаш. цей епізод яскраво характеризує індивідуалізм, який панує і в сім’ях.

зображуючи реалістичні картини селянського побуту другої половини xix сг., нечуй-левицький порушує низку важливих проблем. це проблема батьків і дітей та сімейних стосунків, проблема виховання і народної моралі, віри в бога і люд­ської гідності. особливо гостро в повісті стоїть проблема добра і зла.

сюжет повісті нескладний і характерний для більшості селянських родин, коли діти виростають, створюють свої сім’ї, влаштовують побут. стосунки в не­багатих родинах стають напруженими і часто переростають у неприховану ворож­нечу. повість «кайдашева сім’я» побудована на зображенні сутичок між старшим і молодшим поколіннями кайдашів, які приречені жити в одній хаті, ділити неве­личке батьківське поле, не маючи змоги поліпшити своє економічне становище. не миряться сини з батьками, невістки зі свекрухою та між собою. у ворожнечу втягуються навіть діти. щодня сваряться за якийсь дріб’язок: мотовило, кухоль, сувій полотна, кому мести хату, варити борщ, чия курка знесла яйце. та найзапе- кліщі сварки відбуваються, звичайно, за землю, худобу і хату.

характери омелька й марусі кайдашів сформувалися за умов кріпосництва, і панщина наклала свій відбиток на їхнє світосприйняття, перетворивши трудів­ників на дрібних власників, індивідуалістів. цей факт викликає сум і співчуття до людей, які самі перетворили своє життя на пекло. на образах молодих кай- дашенків і невісток нечуй-левицький показав, як безглуздий дрібновласницький побут може спотворити і здрібнити молоду, повну сил людину. особливо яскра­вими щодо цього є образи лавріна і мелашки, поетичних натур, які поступово засмоктуються в болото побуту і з часом стають схожими на оскаженілих власни­ків карпа і мотрю.

у повісті «кайдашева сім’я» іван нечуй-левицький показав себе майстерним гумористом, викривачем негативних явищ у житті селянства. розкриваючи траге­дію цього життя в умовах безкультурності й темноти, письменник зумів показати основний конфлікт повісті, використавши сміх. але в жодному епізоді цей сміх показано не заради сміху. автор ніде не глузує з героїв, а навпаки, співчуває їм і серед негативного намагається знайти хоча б щось позитивне. читацьку прихиль­ність викликає вчинок марусі кайдашихи, яка вночі встає забавляти свого онука- первістка, хоча вдень тяжко працювала. навіть тоді, коли мотря налаштовує дітей проти баби, маруся, виказуючи любов до онуків, частує їх ласощами. особливо теплими фарбами автор змальовує лавріна й мелашкудо того часу, поки вони ще не встрявали в сімейні конфлікти.

повість «кайдашева сім’я» — один із найпопулярніших творів не тільки нечуя- левицького, а й усієї української літератури. вдумливий читач із захопленням спо­стерігає за всіма перипетіями, уважно вдивляється в трансформацію характерів героїв, захоплюється мовою твору, насиченою фразеологізмами, народними зворо­тами. у повісті автор зовсім не намагається показати українців дріб’язковими й не­розумними. насправді сім’я кайдашів — нетипова модель української селянської родини, адже односельці однозначно засуджують все, що робиться в цій родині. у «кайдашевій сім’ї» нечуй-левицький викрив зло, що оселилося в серцях най­рідніших людей, говорить про занепад високої ролі батька в суспільстві, показує людей, які ніколи не сміються. та й сам письменник сміється крізь сльози, висвіт­люючи руйнування багатовікових традицій українського народу.