Цитатна характеристика образу мелашки з повісті і. нечуя-левицького "кайдашева сім'я"

Мелашка – одна з головних героїнь твору «кайдашева сім’я» і. нечуя-левицького, дочка незаможного селянина, дружина лавріна. зовнішність : невисока, струнка, гнучка, гарна, мала тонкі чорні брови, «щоки червоні, як червоні яблука», «повновида, з тонким носиком». характер: ласкава, добра, вразлива, може постояти за свою сім’ю, перебуває під впливом свекрухи, сором’язлива, покірна, дуже кохає лавріна, не забуває батьків. ставлення до інших: шанує батьків, свекруху і свекра, намагається уникати конфліктів з іншими, дуже кохає лавріна. ставлення інших до мелашки: спочатку свекруха ставилася до неї, як і до мотрі, але після того, як мелашка сховалася в києві, і її там знайшли, ставлення до неї змінилося. її почали цінувати, вона робила стільки ж роботи, скільки й маруся. лаврін завжди її кохав. ставлення автора до мелашки: він співчуває цій героїні, симпатизує цій спокійній, врівноваженій українській дівчині. я вважаю, що мелашка любляча і терпляча жінка, вона гарна господиня і є сім’ї. але їй все ж таки слід проявляти більше волі.

я вирішила стати учителькою. дехто може запитати чому? скажу відверто: мені здається, що це дуже гарна професія, а ще тому, що я дуже люблю свою учительку. учителька завжди в і дітей, її діти люблять, вона для них як рідна мати. учителька завжди в навчанні, турбується про нас, наше здоров'я. вона разом з нами і радіє, і переживає. мені здається, що учителем може бути тільки добра людина, яка любить дітей і свою працю. я теж мрію про те, що буду в майбутньому любити свою професію. але я знаю, що для того щоб стати учителем, треба гарно вчитися, багато знати. тому я стараюся добре вчитися.  отже, після закінчення школи я мрію стати учителем. буду дітям здобувати знання. 

  слово не лише одиниця спілкувааня між людьми, а й частинка людської душі, її внутрішнього світу. недарма кажуть - лагідне слово - ключ до     ми часто вживаємо в спілкуванні як грубі,так і ласкаві слова, які людині пережити тяжкі хвилини розпачу та жалю. кожне лагідне слово - це ще один плюс до вихованості людини, адже такий спосіб спілкування притаманний толерантним людям.   отож, будьмо чемнили один з одним, і, головне пам’ятаймо, що "слово, не горобець, вилетить, не спіймаєш", та якомога частіше вдаваймося до хороших слів.