Народна пісня-невмеруще джерело ураїнського фольклору

Зажурилась україна, бо нічим прожити зажурилась україна, бо нічим прожити, витоптала орда кіньми маленькії діти, котрі молодії — у полон забрато; як заняли, то й погнали до пана до хана. годі тобі, пане-брате, ґринджоли малювати, бери шаблю гостру, довгу та йди воювати! ой ти станеш на воротях, а я в закаулку, тому стиха лиха та вражому турку! ой ти станеш з шабелькою, а я з кулаками, ой щоб слава не пропала проміж козаками. ой козак до ружини, бурлака до дрюка: оце ж тобі, вражий турчин, з душею розлука! походження та примітки зажурилась україна, бо нічим прожити. записано в 60-х роках xix ст. у новомосковському районі, дніпропетровської обл. (новомосковський пов. на катеринославщині). друкується за зб. песни народа с объяснениями вл. антоновича и м. драгоманова, т. i, стор. 274. варіант цієї пісні одним з перших опублікував видатний український учений, дослідник фольклору м. о. максимович у зб. «украинские народные песни, изданные михаилом максимовичем. часть первая», м., 1834, стор. 108. джерело українські народні думи та історичні пісні. упорядники: п. д. павлій, м. с. родіна. м. п. стельмах. видавництво академії наук української рср, київ, 1955, 700 с. тематичні розділи історичні пісніборотьба проти іноземного поневолення та феодально-кріпосницького гніту в xv - першій половині xvii століття зажурилась україна, бо нічим прожити зажурилась україна, бо нічим прожити, гей, витоптала орда кіньми маленькії діти. гей, витоптала орда кіньми маленькії діти. ой маленьких витоптала, великих забрала, гей, як зайняли, то й погнали до пана, до хана. гей, як зайняли, то й погнали до пана, до хана. ой ти станеш на воротях, а я в закоулку, гей, тому стиха лиха та вражому турку. гей, тому стиха лиха та вражому турку. ой ти станеш з шабелькою, а я з кулаками, гей, щоб та слава не пропала поміж козаками. гей, щоб та слава не пропала поміж козаками. козаченько до ружини, бурлака до дрюка, гей, оце ж тобі, вражий турчин, з душею розлука. гей, оце ж тобі, вражий турчин, з душею розлука. зажурилась україна, бо нічим прожити — ноти — українська народна пісня

Краткое содержание Франко Захар Беркут

Захар Беркут это историческая повесть Ивана Франко. Действие происходит на землях древней карпатской общины в 1241 году. Там, в живописной долине, защищённой со всех сторон горами, находится село Тухля. Живет в Тухле свободолюбивый народ, не знающий ничьей над собой власти. Именно туда приезжает боярин Тугар Волк, которому князем Данилой была дарована вся близлежащая земля. Что бы отметить вступления во владения Тугарин с местными боярами устраивает медвежью охоту. Проводниками они берут местных парней во главе с Максимом Беркутом, сыном тухольского старейшины. С мужчинами на охоту отправляется и дочь боярина Мирослава, красивая и смелая молодая девушка. По неосторожности она едва не попадает в лапы разъярённой медведице и в последнюю минуту её подоспевший на выручку Максим. Именно тогда между молодыми людьми зарождается взаимное чувство

Источник: Краткое содержание Франко Захар Беркут за 2 минуты пересказ сюжета

Письменниця почала працювати над повістю «земля» 1895 р. твір було завершено в 1901 році, а в 1902 році вперше надруковано в журналі «літературно-науковий вістник», т. xviii, кн. 4-6. того ж року книга вийшла окремим виданням у львові. за життя авторки повість видавалася ще й у коломиї (1913), лейпцігу, києві (1919), а також у радянській україні (у 1926, 1929, 1940 роках). свою повість авторка присвятила батькові юліанові я. кобилянському. перша частина складається з 32 розділів. роботу над другою частиною повісті в силу багатьох причин письменниці довелось припинити. в основу повісті лягла подія, що сталася восени в 1894 році в селі димці (тепер глибоцький район, чернівецької області), де син селянина убив свого старшого брата, щоб самому дістати в спадщину батькову землю. прототипами героїв повісті стали члени родини костянтина жижияна — михайло і сава (у повісті — федорчуки). сава жижиян згодом емігрував до канади, де й помер. прототипом рахіри стала маріука магас. анна списана з наймички кобилянських.