Нужнен твір на тему: порівняння творів кайдашева сім'я і хіба ревуть воли як ясла повні

Утворі кайдашева сім'я на передній план виходить соціально-побутова проблема у якій зіставляється сімейне життя двох братів та їх матері. у свою чергу невістки, як характерно для соціально-побутової тематики, забжди сперечаються зі свекрухою. у творі панаса мирного "хіба ревуть воли, як ясла повні" також здіймається соціально-побутова проблематика.

Увірші «всякому місту — звичай і » г. сковорода розмірковує над тим, що багато людей перебувають у полоні своїх згубних пристрастей, марно витрачають життя, обманюють інших, наживаються за їхній рахунок. у ліричного ж героя поезії є одна турбота, один клопіт -— як прожити життя чесно, по совісті. але смерть нікого не пощадить — ні царя, ні мужика, і постати перед нею спокійно може лише той, у кого «совість, як чистий кришталь». кожна строфа вірша закінчується однією думкою — про що має турбуватися людина. у творі багато перелічень, порівнянь, дотепних висловів, які характеризують марнославство людей. цей вірш виконується як пісня, використаний і. котляревським у п'єсі «наталка полтавка». г. с. сковорода — видатний український філософ, просвітитель, письменник. народився в с. чорнухи на полтавщині в небагатій козацькій родині. володів багатьма талантами — гарно співав, грав на багатьох музичних інструментах, створював музику до власних віршів, мав педагогічний дар, знав кілька іноземних мов. навчався у києво-могилянській академії, був співаком придворної капели в петербурзі, виїжджав у складі російської місії за кордон і мандрував угорщиною, словаччиною, польщею, знайомлячись із культурою народів цих країн. потім викладав поетику в переяславському та харківському колегіумах, був ім учителем у поміщика степана томари. не гнався за багатством і славою, до викладання підходив творчо, писав власні підручники, далекі від офіційних настанов, тому довго ніде не втримувався. віддавав перевагу вільному, спокійному мандрівному життю, не обтяженому побутовими клопотами. написав збірки «сад божественних пісень», «байки харківські», кілька філософських трактатів і притч.   із його життям пов'язано багато легенд і таємниці. прагнув до самопізнання та самовдосконалення, висунув ідею «сродної праці». помер у с. іванівці на харківщині (тепер с. сковородинівка золочівського району), там же й похований. на могилі — епітафія: «світ ловив мене, та не впіймав».

Головною героїнею п'єси івана котляревського «наталка полтавка» є українська дівчина з полтавщини початку 19 ст. -вродлива, працьовита, чесна, вірна в коханні, шаноблива до матері. наталка мужньо захищає свої почуття, людську гідність, погляди на кохання і родинне життя. вона знає: коли бідна дівчина стане дружиною багатого, то «така жінка буде гірше наймички, буде кріпачкою». звичайно, усі дівчата її середовища мріяли про щиру любов і свободу вибору чоловіка, але не всі могли відстояти свої права. щодо цього, то наталка виступає сильною особистістю. лише один крок, що суперечив її власним , наталка зробила під впливом пошани до матері, а також тому, що не було певності, чи повернеться петро, який один "владів її душею". а якщо не петро, то байдуже хто — тахтаулівський дячок-п'яничка, чи волосний писар-жевжик скоробреха, чи возний. душевний конфлікт дівчини полягає в тому, що в ній борються почуття кохання до петра й обов’язку та пошани до матері. наталка — рішуча й смілива. як тільки з’явився її коханий, вона одразу заявила: «клянусь, що. окрім петра, ні за ким не буду». любов її така велика й чиста, що, незважаючи на сумніви миколи і великодушне самозречення петра, наталка впевнена: «возний мусить одступитися! » тому така рішучість у її заяві возному: « коли петро мій повернувся, то я не ваша, добродію». коли ж возний погрожує судом і тюрмою, наталка сміливо кидає всім в обличчя: «до цього силою ніхто мене не » у цій сцені образ наталки розкрито найглибше. її розум, енергійність і наполегливість у боротьбі за своє щастя перемогли. в образі наталки полтавки котляревський оспівав найкращі риси українок. їхню духовну красу. по-своєму розуміє щастя доньки терпилиха. вважаючи, що робить наталці добро («чи я тобі, дочко, не добра желаю, коли кого зятем собі вибираю? »), насправді ж вона завдає своїй дитині сильного душевного болю. але читач може зрозуміти бідолашну матір — єдиний вихід з «убожества» терпилиха вбачає у відданні дочки заміж за багатого. наречений наталки петро — чесний, великодушний, здатний на самопожертву заради іншої людини. наталку він любить «більше, як самого себе», «більше всього на світі». щоб була щасливою наталчина мати, він готовий повернути дане йому нареченою слово та ще й віддати всі зароблені за чотири роки гроші, аби возний ніколи не зміг кинути докору, що взяв бідну. виборний, захоплюючись його благородством, каже: «такого чоловіка, як петро, я зроду не бачив! » але петро не такий наполегливий у досягненні мети, як його кохана. потрапивши у складну житейську ситуацію, він відмовляється від боротьби за щастя, і лише твердість та рішучість нареченої врятовують його.