Яким є пафос козацьких та чумацьких пісень

Пафосом любові    до вітчизни козацьких та чумацьких пісень  сповнена патріотична пісня " ой на горі  та женці жнуть"

Вершиної української літератури є роман п.мирного “хіба ревуть воли, як ясла повні? ”. цей твір соціально-психологічний, в ньому соціально-історичний аналіз дійсності          поєднується          з          глибоким          психологічним дослідженням внутрішнього світу людини. в алегоричній назві роману звучить головна ідея: воли — алегоричний образ знедоленого селянства — не ревли б, якби було що їсти. твір “хіба ревуть воли, як ясла повні? ” панас мирний та його брат іван білик почали писати під враженням розповіді про реальну людину-розбійника василя гнидку. він уперше був надрукований у 1880 році в женеві. при перевиданні в росії автори дали йому назву “пропаща сила”. цей новаторський роман став першим зразком великої епопеї в української літературі.головний герой роману — чіпка вареник. це образ селянина-бунтаря, невтомного шукача правди, котрий зрештою зійшов на криву стежку боротьби і став “пропащою силою”. у творі докладно з’ясовується формування характеру героя, наростання його протесту проти поневолення людини. малий чіпка ріс і виховувався без батька, у холоді й голоді, в атмосфері недоброзичливості і ворожості. тільки казки бабусі розширювали кругозір хлопчика, примушували його задуматись, викликали часом не дитячі запитання. коли чіпку за впертість прогнав багатій бородай, він “поніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділила людей на хазяїна й робітника”. все пригнічувало дитячу душу. до злиднів додавалися ще й моральні страждання: сільські діти не приймали хлопчика до свого гурту, обзивали його “виродком”,  “байстрюком*’. у цей час у нього почало визрівати почуття ненависті до гноблення і насильства: “і прокидалася невеличка злість у його невеличкому серці, росла, виростала”. але чіпка не тільки ненавидів, а й любив. він зростав допитливим і спостережливим хлопчиком. розповіді баби оришки і діда уласа вчили любити людей, бути співчутливим, добрим, не творити зла. та все ж таки зло проросло в його душі пізніше. а маленьким чіпка любить життя, красу природи, всім цікавиться. це прагнення до знань чіпці розпізнати неправду в житті. ненависть до панів стає провідною рисою характеру, змістом його боротьби. це почуття підсилюється, коли у чіпки забрали його власну землю. розуміючи, що без землі немає життя і волі, він рішуче виступає на боротьбу, але зазнає поразки. чіпка не може змиритися з такою дійсністю і, приставши до ватаги злодіїв і розбишак, пиячить, бешкетує, грабує. після втрати землі хлопець втрачає віру в справедливість. своє горе та безнадію чіпка починає топити у чарці, а потім і грабувати. біль змученої душі, соціальна несправедливість — ось що штовхнуло хлібороба, щасливого своєю працею, на шлях грабіжництва. чіпка вважає ці вчинки відбиранням свого ж добра, привласненого іншими, багатішими, сильнішими. він мріяв бути господарем на своєму клаптику землі, але мрії не здійснилися, хоча хлопець до цього прагнув. після одруження з галею, чіпка повертається до чесної хліборобської праці. його поважають люди, обирають у земську , але пани знайшли привід і вигнали його звідти, бо був селянином. кривда, яка знову впала на _чіпчину голову, була тим останнім поштовхом, що зламав життя правдошукача. головний герой стає на стежку сліпої помсти. не знайшовши ніде справедливості, чіпка став мстити без розбору. грабунки, вбивства перекреслюють його протест. кров згублених жертв, смерть ні в чому неповинних людей заплямовують чіпку. хлопець з правдошукача перетворюється у звичайного кримінального злочинця. найблагородніші пориви душі головного героя перекреслюються злочином. чіпка, не знайшовши шляхів боротьби проти кривдників, стає “пропащою силою”. чіпка з п’яною ватагою вирізує родину хоменків, і його відправляють на каторгу, бо злочин є злочин.головний герой роману ціле життя шукав правду і не знаходив її, хотів жити щасливо, але йому не давали змоги, тому в душі чіпки стався злам, і хлопець стає на згубний шлях розбійництва, яке приводить його до кримінального злочину. чіпка зробив свій особистий вибір у житті.

найбільш важливим питанням, яке я задавав собі після прочитання всіх цих творів, є питання про те, від чого залежить мій власний вибір. головні герої всіх вищеназваних творів керувалися різними мотивами і міркуваннями під час прийняття певних рішень. і це приводило їх до абсолютно різних результатів і наслідків. іноді вони були цілком позитивними і добрими, в інших випадках – зовсім ні. як би там не було, стає зрозуміло, що обґрунтованість і розумність будь-яких рішень завжди вкрай важлива і займає важливе місце в житті кожної людини.

так від чого ж залежить мій власний вибір? на чому я ґрунтуюся, коли приймаю певні рішення? насправді, це складний процес, який включає велику кількість різних етапів. кожна людина керуються своїми бажаннями та приймає такі рішення, щоб бажання реалізувалися і стали реальністю. щось подібне відбувається і у мене. я найчастіше приймаю такі рішення, які можуть наблизити виконання моїх бажань. але це далеко не все. крім цього, я також завжди прагну враховувати думку інших і їх можливу реакцію на прийняті рішення. я завжди пам’ятаю про те, що деяким людям мої рішення може дуже не сподобатися. в сучасному світі це цілком можливо. звичайно, я самостійний і незалежний чоловік, проте я не хочу нікого образити чи завдати комусь неприємностей, тому завжди враховую чужу думку щодо власних рішень у своєму житті. третім чинником, який впливає на прийняття рішень мною, є їх об’єктивні наслідки. наслідки від певних рішень виникають завжди без винятку. важливо вміти їх прораховувати і правильно передбачати.