10 цитат характеристики захара беркута

1. «невже ж між твоїм боярським, а моїм мужицьким родом така велика пропасть, що її любов не могла перегатити? та й чим же ж ти так вищий від мене? » [с.36] (максим). 2. «хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще раду тухольському медведеві! » [с.17] (тугар вовк). 3. «мудрі права наші походять не від твого князя, а від дідів і батьків наших. мудрих судіїв княжих ми не видали досі і жили тихо, в згоді й ладі, судячись самі громадським розумом» [с.53] (захар беркут). 4. «ні, ні … не буде того. я не піду дальше! я не стану зрадницею свого краю! я покину батька, коли не зможу відвести його від того проклятого наміру» [с.75] (мирослава). 5. «дивні ж у вас порядки! … князь бунтує проти своїх слуг, слуги проти князя, князь і слуги проти народу, а народ проти усякої власті! дивні порядки! » [с. 78] (пета). 6. «хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. у мене пута на руках, а в тебе на душі! » [с.97] (максим). 7. «раз умирати кождому, але славно вмирати – се не кождому лучається. не сумувати мені за ним, але радуватись його долею» [с. 99 – 100] (захар беркут). 8. «дурний хлопче, … таким, як ти, треба жити, а не про смерть думати. життя – дорога річ, і за ніякі скарби його не купиш» [с. 113] (тугар вовк). 9. «я не стою о життя! хто хоч хвилю зазнав неволі, той зазнав гіршого ніж смерть» [с. 115] (максим). 10. «обов’язок наш витривати на своїм становищі до остатньої хвилини, - і так ми зробимо … або ми всі погинемо, або ви всі – іншого вибору нема» [с. 126] (захар беркут). 11. « і що мене найдужче лютить, так се те, що погинемо без бою, без слави, мов коти, кинені в ставок! » [с.146] (бурунда). 12. «доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас» [с.153 – 154] (захар беркут).

російський письменник українського походження.  Походить з відомого українського роду Гоголів-Яновських. Вважається класиком російської літератури, найвизначнішим з представників її «української школи».  Окрім внеску у російську літературу, Гоголь також мав непрямий вплив і на українську літературу й українську культуру в цілому, а також був завзятим етнографом й збирачем українського фольклору. 1. Гоголь мав пристрасть до рукоділля. В"зав на спицях шарфи, шив сестрам сукні, ткав пояси, до літа шив собі шийні хустки.  

2. Гоголь любив готувати і пригощати друзів варениками і галушками. Один з улюблених його напоїв - козяче молоко, яке він варив особливим додаючи ром. Цю куховарство він називав гоголем-моголем і часто, сміючись, говорив: "Гоголь любить гоголь-моголь!"  

3. Він був украй соромливий. Як тільки в компанії з’являвся незнайомець, Гоголь зникав з кімнати.  

4. Гоголь часто, коли писав, катав кульки з білого хліба. Друзям він говорив, що це допомагає йому у вирішенні найскладніших завдань.  

5. В кишенях у Гоголя завжди лежали солодощі. Живучи в готелі, він ніколи не дозволяв прислузі забирати поданий до чаю цукор, збирав його, ховав, а потім гриз шматки за роботою або розмовою.  

6.Гоголь пристрасно захоплювався все, що потрапляло в його поле зору. Історія рідної України була для нього одним з улюблених досліджень і захоплень. Саме ці дослідження посунули його на написання епічної повісті "Тарас Бульба". Вона була вперше опублікована в збірнику "Миргород" у 1835 році, один екземпляр цього журналу Гоголь особисто вручив в руки панові Уварову - міністрові народної освіти, для того, щоб той підніс його імператорові Миколі I.  

7. Вважається, що коли в 1839 році Гоголь відвідував Рим, він заразився малярією. Незважаючи на те, що з часом хвороба все-таки відступила, її наслідки стали для письменника фатальними. Ні скільки борошна фізичні, скільки ускладнення, що викликали у Гоголя припадки, непритомність, але головне, бачення, робили його одужання складним і тривалим.  

8. Що сталося в ніч на 12 лютого 1852 року, достеменно не знає ніхто. Біографи, спільними титанічними зусиллями намагалися буквально по хвилинах відновити події тієї ночі, але абсолютно точно відомо тільки те, що до трьох годин ночі Гоголь ревно молився. Потім він узяв свій портфель, дістав з нього якісь аркуші паперу, а все, що залишилося, наказав негайно спалити.Після чого перехрестився і, повернувшись в ліжко, нестримно ридав до ранку. Традиційно прийнято вважати, що в ту ніч Гоголь спалив другий том "Мертвих душ", але деякі біографи і історики впевнені в тому, що це далеко від істини, яку вже навряд чи хтось дізнається.9. Гоголь соромився свого носа. На всіх портретах Гоголя його ніс виглядає по-різному - так, з до художників, письменник намагався заплутати майбутніх біографів.10. З чуток, Гоголь помер незайманим. У всякому разі, невідомо про якісь його зв’язки з жінками, проте достеменно відомо, що він був латентним гомосексуалістом.11. За сім років до смерті письменник в заповіті попереджав: "Заповідаю тіла мого не ховати до тих пір, поки не здаються явні ознаки розкладання. Гоголя не послухали, а при перепохованні останків в 1931 році в труні виявили скелет з повернутим набік черепом. Згідно з іншими даними, череп взагалі був відсутній.

Объяснение:

гоголь

На мою думку, драматичний твір нової української літератури Івана Котляревсьокого «Наталка Полтавка» прекрасно зображує життя і побут селян позаминулого століття. У цій соціально-побутовій драмі за до характерів героїв та їхньої мови показано атмосферу та проблеми сільського життя.

Після аналізу твору можна зрозуміти одне: кожен персонаж має нелегку долю. Наталка — дівчина, яка чекає свого коханого Петра, але змушена вийти заміж за возного Тетерваковсього, Горпина — вдова, яка в кінці життя залишилася без матеріального достатку, Микола — сирота з доброю душею, а сам Петро — юнак, змушений шукати заробітку в далеких краях.

Герої та проблеми цього твору є актуальними й в наш час. Багато чоловіків та жінок покидають своїх рідних і коханих для того, щоб заробити гроші за кордоном, а потім створити сімейний затишок на рідній землі. Кохання на відстані є дуже складним, і лише велика любов і віра в краще зможе зберегти його.

Котляревський якраз змальовує щирі та чисті почуття Наталки і Петра, які кохали один одного та вірили в те, що доля зможе звести їх знову.

У цьому творі мене вразила людяність кожного героя. Наталка проявила свою толерантність, коли говорила з возним про шлюб і стосунки. Крім того, вона послухала матір, яка вмовляла її вийти заміж за нелюба. Петро був готовий змиритися з рішенням про шлюб дівчини і Тетерваковського задля її щастя. Він показує свою шляхетність і щирі почуття, коли віддає зароблені гроші Наталці. Возний, приголомшений вчинком хлопця, відмовляється від шлюбу. Він бере за руки Наталку й Петра та просить Терпелиху благословити їх.

Соціально-побутова драма «Наталка Полтавка» вразила мене до глибини душі. Я зрозумів, що таке справжнє кохання і те, що проблеми, які Котляревський зобразив у своєму творі, є актуальними і в наш час.