Кого й чому в 20-ті роки xx століття іменували «епігонами української буржуазної інтеліґенції», а в 30-ті роки xx століття «махровими буржуазними націоналістами»?

Так називали групу киівських неокласиків. до неї у 20-х роках xx ст. належали м. зеров, юрій клен (о. бургардт), м. драй-хмара, п. филипович, м. рильський.  неокласики проголошували свою прихильність до "чистого мистецтва" та ідеї самоцінніості форми, активно використовували у своєї творчості античні теми та сюжети, міфологічні образи та мотиви. в той же час кожен із неокласиків був митцем з власним неповторним стилем.  у своїй творчості неокласики, як могли, уникали тем, пов'язаних з революцією. тому навіть в ліберальні 20-і роки вони піддавалися критиці, а з початку 30-х почалося цькування. вже у 1925-му році у червневій постанові цк кп(б)у у справі художньої літератури неокласиків згадано як «реставраторів старого буржуазного ладу». у статті в «літературній енциклопедії» (1929–1939 що писалася на початку 1934 р., українські неокласики (названі м. зеров, п. филипович та м. рильський) були названі «буржуазно-націоналістичною течією в українській літературі, яка виникла ще до революції». кіївським неокласикам ставили в провину такі риси як «…втеча від революційної дійсності в ідеалізоване феодально-буржуазне минуле і у зв‘язку з цим канонізація архаїчних класичних форм орієнтація на культуру буржуазної європи». у статті їх також звинувачували у ідеалізмі, ескапізмі, формалізмі, використанні «формалістичного методу з метою заперечення революційної ідейності літератури й утвердження буржуазно-націоналістичної ідеології…». так до цієї літературної течії приліпили ярлик «махрові буржуазні націоналісти». наслідки були передбачуваними.  м. зеров, п. филипович, м. драй-хмара були заарештовані в 1935 р. їх звинувачували в приналежності до таємної контрреволюційної організації на чолі з   м. зеровим, в шпигунстві, у підготуванні замахів на представників уряду та партії. а м. зеров був розстріляний у 1937 році, у тому ж році загинув на соловках п. филипович, а через два роки   у концтаборі на колимі помер м. драй-хмара.

Когда звезды подмигивают нам с ночного неба, вряд ли мы задумываемся о том, что видим их такими, какими они были сотни и тысячи лет назад. именно столько  требуется  фотонам, чтобы достичь наших глаз, двигаясь со световой скоростью.                                                  многие из далеких солнц, вероятно, уже давным-давно погасли, другие, пока невидимые для нас, уже успели родиться. об их появлении рано или поздно узнают наши потомки.

Протягом усієї книги відчуваєш справжню небезпеку, яка постійно чатує на головних героїв, і це дуже дивне відчуття, бо у книжках для цієї аудиторії нечасто зустрінеш щось подібне. мало хто дозволяє собі бути правдивим у пригодницьких книгах для дітей й емоційно передати, що всі учасники цієї історії ходять за крок від своєї смерті, і що іноді загинути – не найстрашніше, що може статися. набагато жахливіше втратити близьких, потрапити у полон до жорстокосердих ворогів, які, і не сумнівайся, одразу перевірять, з якого тіста тебе зліплено, або й спробують підштовхнути до події цієї пригодницької книги відбувалися кілька століть тому, але те, про що вона говорить, важливо й актуально у сьогоденні як для дітей, так і для дорослих.