Іть написати казку про казкових персонажів лялькового театру, які танцювали під звуки флейти, яку потім викрала баб яга.

Был на свете один необычный кукольный театр ,ночью все куклы в нем оживали и проводили свой день.,так,как обычные люди проводят.родители - куклы,отводили своих деток в разные кружки : танцы,пение,музыкальная школа. но все эти прекрасные куклы обожали классическую музыку,но больше всего в своей жизьни они любили танцевать под флейту.каждый хотел своего ребеночка отдать в муз.школу,только для того,чтобы он научился играть на флейте.конечно,как и во всех обычных есть не обычные случаи,с нашими героями произошел именно такой казус. в обычный ,ничем не примечательный день ,когда один из маленьких героев показывал свой талант,(прекрасную игру на флейте)откуда не возьмись прилетела баба-яга распугала всех местных жителей детей и украла самый главный инструмент - флейту.жители долго горевали по поводу пропажи их любимого инструмента,но среди них нашелся один храбрец,который обещал вернуть флейту в город.они жили рядом с границей,и наш герой надеялся,что бабу-ягу не пустят через границу,так как у нее нет документов на флейту,в общем так оно и случилось.ее задержали пограничники и вернули инструмент на его законное место.)

микола гоголь біографія стисло народився в селі сорочинці полтавської губернії в небагатій поміщицькій сім’ї 1 квітня в 1809 році. свою освіту гоголь почав в 1821 році в ніжинській гімназії вищих наук. у 1828 році гоголь переїхав до петербурга, там він служив чиновником. там він був трохи розчарований, оскільки коштів на існування не вистачало, в актори його не приймали, літературна діяльність не вдавалася. під псевдонімом в. алов в 1829 році він написав романтичний твір «ганц кюхельгартен». після різкої критики на адресу книги, він сам же знищив її тираж. перша повість гоголя «басаврюк» з’явилася в 1830 році в журналі «вітчизняні записки». поступово він став зав’язувати знайомства з літературним гуртком петербурга. він спілкувався з о. сомовим, бароном дельвіг, п. плетньовим, пушкіним і жуковським. поступово з’являлися у пресі нові роботи гоголя. серед них, «вечір напередодні івана купала», «сорочинська ярмарка», «майська ніч». в альманасі «північні квіти» була надрукована глава історичного роману «гетьман». однак його першим великим літературним успіхом стали «вечори на хуторі біля диканьки». в цих оповіданнях автор неймовірно яскраво зобразив український побут, з використанням веселощів і тонкого гумору. у 1833 році письменник вирішив присвятити себе викладацькій діяльності, і вже через рік був призначений помічником професора на кафедрі історії петербурзького університету. в цей період він цілком зайнявся вивченням історії україни, що потім лягло в основу задуму «тараса бульби» (1835). усвідомлюючи всю силу театру, гоголь зайнявся драматургією. твір гоголя «ревізор» було написано в 1835 році, а в 1836 вперше поставлено. через негативну реакцію публіки на постановку «ревізор», письменник залишає країну. незабаром після цього, письменник поїхав за кордон до швейцарії, парижу, де завершив свій твір «мертві душі». у 1841 році, повернувшись до росії, за болонського він домігся того, щоб в друк вийшов перший том «мертвих душ». у другому томі відбилася духовна криза, що настигла письменника на той час. незабаром душевний стан гоголя погіршився. 4 березня 1852 року письменник помер, а більш ніж за тиждень до цього спалив другий том “мертвих душ”.

мико́ла васи́льович го́голь (рос. николай васильевич гоголь; прізвище при народженні яно́вський, з 1821 року — го́голь-яно́вський; 20 березня [1 квітня] 1809 року, сорочинці, нині великі сорочинці, миргородський район, полтавська область — 21 лютого [4 березня] 1852 року, москва) — український та російський письменник[4][5][6][7][8][9] з роду гоголів-яновських[10], класик російської літератури[11][12], вважається найвизначнішим з представників її «української школи»[5]. був одним із засновників реалізму та заклав соціально-критичний («гоголівський») напрямок в російській літературі[7][10].