Скласти розповідь про пташку, комашку

Якось навесні під дахом нашого будинку з'явилася дивна глиняна кошик. бабуся пояснила мені, що це гніздо ластівок. ластівки радували нас невигадливими пісеньками. коли у них вилупилися пташенята, турботливі батьки ловили для них жучків і комах. минуло небагато часу, пташенята зміцніли, і мама-ластівка стала вчити їх літати. пташенята були дуже смішними і неповороткими. але не ми встигли озирнутися, як із забавних пташенят вони перетворилися на граціозних дорослих птахів. восени ластівки відлетіли у теплі краї. але ми не сумували, бо знали, навесні вони обов'язково повернуться.

Вы будете смеяться, но всё что связано с тарасом шевченко и его «кобзарём» напрямую связано с одним из методов захвата власти в чужой стране. я подробно покажу это ниже. мне в этом простой и логичный анализ прижизненных и последующих изданий его произведений.что то странное творится и с «кобзарём» и с его автором.при жизни т. г. шевченко было несколько изданий «кобзаря»: — первое, в 1840 году в санкт-петербурге, книга насчитывала всего 20 страниц; — второе издание было в 1844 году вместе с поэмой «», под общим названием «чигиринский кобзарь», и появилось исключительно потому, что сама по себе поэма «» изданная в 1841-1842 году, почти не продавалась, а с 1844 года шла в «нагрузку» ко второму изданию «кобзаря»; — третье издание было уже в 1860 году, уже после возвращения шевченко из москалей (из солдат), обратно в питер.но вот что интересно, ни одно прижизненное издание «кобзаря»  простому человеку посмотреть нереально! даже фотокопии нормальной нет, что бы можно было посмотреть на каком же всё таки языке писал свои вирши нынешний «классик украинской ». я даже больше скажу, даже посмертные издания «кобзаря» практически отсутствуют до советского времени, а те что есть – почему то были составлены, отредактированы и переведены во львове (в то время львов это не россия, не украина, а австро- хотя прямо о переводе трудов шевченко не написано, а написано «выверено» по, внимание «оригинальным рукописям шевченко»!

Справжній художній твір не може виникнути без натхнення. А якщо й виникає без натхнення, то це буде радше ремісницький виріб. Література, поезія зокрема, аж рясніє асортиментом таких виробів. Хоча може бути й симбіоз натхнення з ремісництвом. Та що там – «може бути», таки і є, якщо й не зазвичай, то дуже вже часто. Бо насправді сливе неможливо визначити частку натхнення у виникненні архітвору. Тут кожен покладається на свій власний досвід, кожен причетний до витворення творів мистецтва, мається на увазі. Та якісь певні загальні тенденції все ж можливо виловити, наче павутинки бабиного літа, з яких не сплетеш вінка, зате вони налипнуть до рук.