Анкета головного героя з повісті івана франка "захар беркут"

Усамих важких випробуваннях головний герой повісті і. франка захар беркут проявляє себе як смілива і мудра людина. наприклад, він дає завдання своїй громаді не тільки відбити, а й повністю розбити монголів, при чому й сам приймає у цьому активну участь. саме у нього виникла рятівна думка про затоплення нападників водою гірського потоку. надзвичайну силу духу і шляхетність виявив захар беркут і тоді, коли на одних вагах постало життя його молодшого сина і доля громади. як не важко захару було зробити вибір, яким великим не був його душевний біль, але він зробив той вибір, який відповідав його обов’язкам. не згоджується він і обдурити ворога: «беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові. беркути ніколи не сплямують ні своїх рук, ні свого серця підступно пролитою кров’ю». у своїй передсмертній промові захар беркут передбачає, що ця біда була для його співвітчизників не остання. але він висловлює велику надію на кращі часи, на ті часи, коли люди давні справедливі порядки, відновлять їх, що й стане запорукою життя українського народу.

…Тяжка думка усюди проводжала Петра, жалкував на своє не щасливе

кохання. Спершу нудив світом, бо дівчина до нього байдужа.

Скільки то перегоріло у його серці вогню від того не сказанного жалю ,

що інший перед його очима взяв, і веде її до вінця. А тепер нове горе ,

знає, що вона його любить щиро, але треба роз , єднатись навіки.

Хтось може незважив би, що коханна вже заручена з іншим, махнув би

з нею в дикі степи, насміявшись над лихою долею. Та Петро був

добрий син і щирий козак, тому краще йому з нудьги загинути, а ніж

батька засмутити і золоту свою славу в бруд утоптати. Мав таку

думку, після панотцевої смерті  йти на запоріжя, і поробивши власним

коштом човни, з охочими козаками Турецькі городи плюндрувати і

життя своє, по лицарськи на полі, чи на морі за Християнську віру

покласти. А поки, вирішив уникати Лесю…

Тільки у часи незалежної України ім’я Пантелеймона Куліша, якого І. Франко заслужено називав «одним з корифеїв нашої літератури» і «першорядною зіркою в нашому письменстві» було повернене із небуття. І це справедливо, адже П. Куліш був борцем за збереження славетної історії України, її полум’яним патріотом, одним з тих прогресивних культурних діячів, які прагнули розвитку української культури і національного світосприйняття.

Як водиться у більшості історико-пригодницьких романів, поряд з історичною лінією письменник накреслює й лінію кохання, що надає описаним у романі подіям ще більше трагічності. Вона стала продовжувачем шевченківських традицій і письменницею революційно-демократичного напрямку. Зображення важкої долі трудівниці і селянки, постаті українських борців проти несправедливого ладу, антикріпосницька спрямованість її творів — все це стало новим словом в українській літературі і мало великий влив як на сучасників письменниці, так і на її послідовників.

Творчі традиції М. Вовчка, її пафос борця за права народу і волю, її образи, хоча й безправних, але гордих і волелюбних селян, її виразна і мелодійна художня манера, її майстерний і динамічний діалог, її зображення історичного минулого знайшли своє втілення у творчості багатьох українських письменників.