Чаривни слова в казци про правду и крывду

"чарівна вода"."вбив магічну змію"вибач що мало

Життя селянина сповнене щоденної праці на землі. земля, рідна природа формують його світогляд, ставлення до навколишнього середовища і до людей. у повісті «гуси-лебеді летять» розповідається про звичайне життя хліборобів, що мешкають у подільському селі.селяни-трударі у двадцяті роки жили дуже бідно. не кожний навіть мав чоботи. але вони пишалися тим, що працюють на землі. урочистою подією була весняна оранка. а день, коли михайлик, головний герой повісті, провів свою першу борозну, став для нього справжнім святом.від землі залежало, чи добрий буде врожай. тому і ставлення до неї було особливе. мати михайлика вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона ця жінка нічого не любила так щиро, як землю. вона глибоко розуміла природу: помічала, як плаче од радості дерево, милувалася весняними , а слово «насіння» взагалі вважала святим. і цю любов до природи мати передавала михайлику. мабуть, інші селяни так само прищеплювали своїм дітям пошану до рідної землі, передавали їм різні прикмети та звичаї, пов'язані з нею, як дід дем'ян своєму онуку. мені дуже ставлення селян до природи, те, що вони вважали її живою істотою, поважали і любили. мені здається, що така шанобливість і чуйність обов'язково винагороджувалась добрим врожаєм.

Тарас шевченко в поезії «заповіт» висловив палку любов до україни, рідної землі, віру в краще майбутнє трудящих. початкові рядки вірша побудовані за принципом поетичної градації. шевченко веде читача від часткового до цілого, але це ціле становить в свою чергу частину наступної більшої цілості:   як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на вкраїні милі  перший рядок будить в уяві образ труни, що є складовою частиною більшої цілості — високої могили, яка є точкою на більшій цілості — на широкому степу. спочатку поет ніби спокійно висловлює своє бажання бути похованим на могилі, серед широкого степу рідної україни. вірш звучить спокійно, зажурено. проте вже перші рядки підводять до сприйняття сильних, могутніх образів:   щоб лани широкополі, і дніпро, і кручі було видно, було чути, як реве ревучий.  образи тут сповнені великої сили, могутності: лани широкополі, реве ревучий. у «заповіті» дніпро символізує могутність народу. на повен голос звучить у поезії заклик до революційної боротьби проти рабства, символом якого виступають кайдани, і віра в перемогу, в те, що завтрашній день неодмінно настане, що щастя прийде тоді, коли дніпро «понесе з україни у синєє море кров ворожу».