Напишіть будь-ласка які роздуми викликає образ юнака з твору євшан-зілля

Тема збереження історичної пам'яті в поемі «євшан-зілля» миколи вороного для кожної людини надзвичайно важливо знати й відчувати, що вона не сама в цьому світі, що в неї є рідні, що на неї завжди чекають і їй є куди повернутися. де б ми не були, які б дива не бачили, але справжній затишок можна знайти лише вдома, у рідній країні. тільки тут радість буде справжньою, а горе розділять близькі по духу й крові люди. любов до рідного краю є необхідною складовою гармонійної особистості, щасливої людини. саме тому ця проблема надзвичайно гостро постає у зламні періоди розвитку людства, тому до неї неодноразово зверталися й звертаються митці. темі збереження історичної пам'яті, шанування своєї землі, батьківщини присвятив поему «євшан-зілля» микола вороний. узявши за сюжетну основу легенду з галицько-волинського літопису про те, як князь володимир мономах під час походу взяв у полон сина половецького хана, м. вороний створив цілком оригінальний художній твір. володимир мономах залишив хлопця на чужині, в києві. за гарну вроду хлопця оточили розкошами й увагою, тому він швидко забув рідний край і батька. але старий хан журився й плакав за своєю дитиною, не спав, не їв і, врешті, спорядив до києва гудця, який мав пробудити пам'ять хлопця, нагадати, де його земля. але умовляння не діють, навіть пісні (ані про волю половецьку, ані материна колискова! ) не справляють враження на сина половецького хана. м. вороний не просто переказує сюжет легенди, поет творчо переосмислює літописний текст і надає твору особливо ліричного й водночас драматичного звучання. старий посланець, розуміючи, що його намагання марні, тяжко хилить голову на груди, адже «там, де пустка замість серця, порятунку вже не » і лише застосування магічного євшан-зілля змушують хлопця згадати, хто він є, яке його коріння, де його батьківщина. за літописом, юнак, заплакавши, мовив: «да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути». саме ці слова винесені в епіграф поеми. м. вороний наголошує, що в оповіді про половецького хлопця є надзвичайно важливе пророкування для всіх майбутніх поколінь усіх народів. таке попередження, на жаль, виявилося не зайвим і для українців, із яких багато хто відцурався й забув свій край. скільки розсіяно по світу таких синів половецького хана, що за матеріальними благами загубили віру в духовне, але ж багато і в самій україні! у заключних акордах поеми митець звертається вже безпосередньо до україни, доля якої бути матір'ю синів, що не шанують, цураються свого роду. марними є співи кобзарів, «що співали-віщували заповіти благородні». ніщо не може змусити народ поважати себе. отже, виходить, що «тієї сили, духу, що зрива на ноги, в нас нема, і манівцями ми блукаєм без » ті, хто в душі стали манкуртами, не можуть прокинутися й згадати себе. риторичним постає питання автора про те, де ж узяти того євша- ну, «того зілля-привороту, що на певний шлях направить, — шлях у край свій повороту? ! » таке ж питання можна було би поставити й до багатьох зараз, і дуже хочеться, щоб ми не чекали якогось дивного казкового євшан-зілля, а знайшли в собі сили й бажання бути гідними своєї землі, шанувати себе.

Как известно из повести М.Н. Булгакова "Собачье сердце" - донор гипофиза в опыте профессора Преображенского, погибший от удара ножом возле пивной "Стоп-сигнал" трижды судимый, зарабатывал игрой на балалайке по кабакам.

По ходу повествования оказывается, что именно гипофиз Клима передал милейшему псу Шарику дурную наследственность, которая превратила его в хулигана, дебошира, хама и бытового разложенца. Получившийся из собаки и Клима Чугункина (он же Чугунов - Булгаков в показаниях путается) кадавр с конца 1980-х стал символом пролетария и "восставшего хама" - всё благодаря гениальной игре актёра В. Толоконникова и прочтению повести режиссёром В. Бортко.

Если с определением "восставший хам" согласиться легко - П.П. Шариков в фильме и литературной основе предстаёт крайне гнусным типом, то вот с пролетарской наследственностью есть известные во Клим Чугункин - зарабатывает игрой на балалайке по кабакам, т.е., он - музыкант, "лабух", представитель творческой интеллигенции, а значит, мелкий буржуа. Он не пролетарий, он не является наёмным работником, ибо вся прибыль от его непосредственной деятельности достаётся ему, он не существует в условиях отъёма прибавочной стоимости.

В этой связи, образ Клима-Полиграфа Чугункина-Шарикова предстаёт в совершенно ином свете.

Клим-Полиграф ничем не отличается от Андрея Макаревича, Луизы "Мадонны" Чикконе, Стаса Михайлова, Тимати, Монеточки, Оззи Осборна и так далее. Ничем, кроме размеров прибыли. И, конечно, светская хроника, начиная с "Машины с евреями" (Петра Подгородецкого) и "Я Оззи" (Осборна) до регулярного отражения подвигов творческой интеллигенции в лентах новостей, однозначно указывает на корни отвратительного поведения Шарикова.

Кто такой Клим Чугункин? Политика, Антисоветчина, Макаревич, Собачье сердце, Клим Чугункин, Клим Жуков, Шариков, Пролетариат, Длиннопост

Вспомним откровения О "Машине времени" Подгородецкого:

"О том, что творилось после концертов, я помню смутно. ... Каждый день заканчивался беспамятством, а следующий начинался с «опохмел-парти»."

"десятки, если не сотни девчонок у служебного выхода, только ждавших указующего перста и магического слова «Ты!». Главное было — не нарваться на несовершеннолетнюю, которых, конечно, было большинство. Но и такие проколы случались: как-то я получил себе в гости семнадцатилетнюю девицу, выглядевшую на все 25. Заботливые администраторы гостиницы позвонили мне и с известно ли уважаемому Петру Ивановичу, сколько лет девочке и чьей дочерью она является."

"Там я впервые увидел, что такое настоящий номер «люкс», — двухэтажное помещение с гостиной, роялем, панорамным видом на Финский залив и прочими «излишествами». Жил в нем, конечно, Макаревич, но мы все собирались там каждый вечер, чтобы хорошенько расслабиться. Естественно, у нас перебывали все валютные путаны, работавшие в круглом барчике внизу, причем исключительно на добровольной основе. Давали они артистам из любви к искусству"

"Коллектив наш, круто замешанный на травке, был спокойным и дружным. Марихуана, вообще, как-то успокаивает."

"Другое дело — кокаин. На него я подсел в 94-м году, когда заработки «Машины» превысили все мыслимые пределы. ... Сколько мы заработали? Если взять период 1990—1999 годов, то Макар — 3 — 4 миллиона долларов, все остальные от восьмисот тысяч до миллиона с лишним. Что касается меня, то из своего миллиона я примерно половину потратил на наркотики. "

И так далее. Книгу "Я Оззи" цитировать не станем - пришлось бы переписывать каждый третий абзац.

Моральный облик, словом, не блещет.

Кто такой Клим Чугункин? Политика, Антисоветчина, Макаревич, Собачье сердце, Клим Чугункин, Клим Жуков, Шариков, Пролетариат, Длиннопост

Необходимо заметить, у пролетария - наёмного работника, нет времени и денег на приобретение столь интересного образа жизни. Пролетарий не может половину зарплаты истратить на кокаин, а остальную - на шлюх. Конечно, деклассированный элемент - люмпен, заменяет кокаин "Моментом", а виски - политурой. Но, Чугункин не был деклассированным элементом, он делал карьеру музыканта. И карьера эта не дошла до калибров Макаревича или Тимати из-за рокового удара ножом.

А в целом, строки Булгакова являются сухой выжимкой из светской хроники - надо лишь заменить названия напитков, веществ, кабаков и некоторые фамилии. В остальном, Чугункин - это типичный представитель "среднего класса" самозанятых музыкантов, звёзд шоу-бизнеса и прочих "властителей дум".

Объяснение:

Відповідь:

Має повагу козаків, сотник – найвища посада, на яку обирали самі козаки

«Попереду виїхав сотник Андрій Недоля».

Ризикований

Козаки усі розскочились від татарина й кинулись до зброї... виїхав сотник Андрій Недоля на буланому турецькому коні»

Вимогливий до побратимів

«А де вартові, де сторожа? … Видно, що й посліпли й поглухли»

Про нього добре відгукуються інші

«Сотника Недолю я добре знаю й скажу, що славний козак...»

Прислухається до порад

«Недоля, узявши Тріску й діда Панаса під руку, пішов з ними на могилу порадитись»

Захищає рідну землю від ворогів

«Такий наказ виголосив Недоля перед козаками і звелів сідлати коні».

«В похід! — командував Недоля: — Просто на татарський кіш!».

Відважний, сміливий

«Татари поженуть за ними, а тут уже стоятиме Недоля й привітає їх гарненько… Він їхав передом на своїм буланім»

«Тепер Недоля залишив частину козаків при таборі, а з іншими вибраними пігнав слідом за татарами»

Добрий, чутливий

«Він відразу зрозумів, у чому справа... Ти, Петре, лишишся при мені між посильними козаками, хлопець теж...».

Горює за вбитими побратимами, підтримує  звичаї

«Недоля велів вишукати ранених та збирати побитих, щоб їх відтак похоронити за козацьким звичаєм… Татар ніхто не хоронив, їх трупи залишили вовкам і гайворонам на жир».

Справедливий

«Добре! Скажи, Тихоне, панові полковникові, що окуп прийде козакові Семенові Непорадному...»

Милосердний, навіть дарує життя татарину

«Семене, та пусти його до чортової мами. Не маєш кращого діла, як його пильнувати. На базарі його не продаси, бо ми людьми не торгуємо».

«Хлопці, — гукав Недоля: — Нагодувати голодних!»

Дбає про підлеглих

«Недоля казав напоїти коні й відпочити. Тепер уже татарва не втече».

«Недоля загадав спочивати тут довше. Козаки розтаборилися, зарізали кілька волів і почали пекти м'ясо»

Уміє розрадити, підтримати

«Коли Степан з Петром рано прокинулись, Павлуся не було. їх аж заморозило…Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде...»

Пояснення: