Значення творчості тараса шевченка для українського народу

Тараса шевченка не випадково визнано фундатором нової українсь кої лiтератури. хоча деякi тенденцiї її розвитку вже можна було побачити в окремих творах деяких письменникiв, саме шевченко перетворив українську лiтературу на явище лiтератури всесвiтньої, його творчий генiй нiби подолав звичнi кордони. саме в його творчостi найповнiше розвинулися засади, що згодом стали провiдними для передових україн-ських (i не лише українських) письменникiв другої половини хiх - початку хх столiть: народнiсть i реалiзм, що розкривали справжнє життя в усiй його повнотi та багатогранностi. постать великого кобзаря українського народу надихала не лише письменникiв, йому та його лiтературним образам присвячували свої твори такi вiдомi композитори, як м. лисенко та г. майборода

ответ:я тебе ответ а ты мне лутчый ответ

Объяснение:Літературна пам’ятка далекої давнини ідеями, невмирущою красою поетичного стилю завжди вабила і вабить майстрів різних видів мистецтва. Немеркнучі художні образи “Слова…” стали основою для художників і композиторів у створенні прекрасних творів, що передають героїку минулого. Для поетичного мислення автора “Слова про похід Ігоря” був характерний символізм. Образами-символами, більш або менш виразними, пронизана вся художня структура твору.

У вступі автор має намір розповісти сумну повість про похід Ігоря. Але як її

Повість михайла стельмаха «гуси-лебеді летять» створена на глибокій народній основі, та й сам характер цього твору пов'язаний з рідною українською природою, з казкою та піснею. у повісті письменник дуже цікаво та яскраво розповів про часи свого дитинства, відобразив взаємини з однолітками і стосунки з дорослими.не кожному з нас буде що розповісти своїм нащадкам, не у кожного з нас буде таке цікаве та наповнене життя, як у м. стельмаха. та кожен з нас повинен прагнути до того, щоб зробити своє життя не менш цікавим і яскравим, ніж у автора повісті, оповідь у якій ведеться від імені головного героя твору – хлопчика на ім’я михайлик. вже з перших рядків зрозуміло, що михайлик – це сам михайло панасович стельмах у дитинстві. дитячі роки письменника припали на важкі двадцяті роки минулого століття, роки, коли відбувалося важке становлення нової радянської держави, роки, які холодом, голодом і злиднями.михайлик дуже цікаво розповідає про своє життя серед близьких та рідних йомулюдей, про своє ставлення до всього, що відбувається навколо нього, про своє ставлення до подій, свідком чи учасникяких йому самому доводиться бути. м. стельмах розкриває образ михайлика різноманітними засобами.письменник використовує розповіді інших героїв повісті – розповіді про вчинки михайлика, про ставлення до нього батьків, бабусі, дідуся, дядька себастьяна тощо, а також такий цікавий прийом, як самохарактеристика. хлопчик дуже любить легенди та казки, які розпові йому бабуся та дідусь дем’ян. мабуть, завдяки цьому світ навколо хлопчика іноді здається йому якоюсь чарівною казкою. казковими михайлику ввижаються дятел на старій груші і перепілка в житі, запах різних трав у лісі та аромат жита у полі, зорі у високому небі та і тварини на подвір’ї. все це хлопець любить и розуміє, як ніхто інший. михайлик тонко відчуває красу природи, оберігає її і шанує. з великою любов’ю та пошаною хлопчик описує людей, які виховали в ньому любов до книги, праці, краси й добра в житті. це і матір з батьком, і дядько себастьян, а особливо – дідусь дем’ян з бабусею, про яких присвячена не одна сторінка повісті. на все життя запала в душу хлопцеві картина розставання з бабусею, яка не надовго пережила дідуся, картина її останньої вечері зі своєю родиною: «при поганенькому, бензином заправленому, сліпаку востаннє вечеряла зі своїм родом бабуня. i хоча її думи i очі вже летіли у небо, ніхто не вірив, що вона прощається з світом: адже i мастила, i прибирала сьогодні в хаті, i нічого, крім душі, не боліло в неї». і вже тоді, навіть не усвідомлюючи цього, маленький михайлик зрозумів, що «напевне, біль душі – найстрашніший біль» у житті людини».