Написати твір-роздум на тему біблія у моєму житті

Що таке біблія?   це найбільша книга в історії людства, що увібрала природну мудрість, втілила моральні основи людського життя. ця книга не просте явище культури, вона – основа духовного буття миру, саме в біблії – книзі книг – можемо знайти шляхи рішення таких проблем: життя й смерть, учинки й душа людини, добро й зло… хоча вона  складається з багатьох книг, різних жанрів, створених у різні часи різними людьми, але за суттю своєї біблія є книгою великою, вічною супутницею життя багатьох людей усього світла більше 2-х тисяч років. вона вчить нас, як жити, що можна робити, а чого не варто робити; якими треба бути, а що є негативним у наших характерах. саме біблія письменників всіх часів і народів, тому що багато сторіч вони використали ii  теми, ідеї, образи, сюжети у своїх добутках. біблійні матеріали знайшли широке відображення в добутках письменників древньої української літератури, потім нової, а тепер і сучасної. знайомство зі святим листом є нам краще розуміти добутку української й світової літературичитаючи біблію, ми засвоюємо духовні істини, розуміємо художню красу релігійних текстів. саме вона вміщає в собі морально-етичний і естетичний досвід людства. всі розчаровані звертаються до цієї книги, продовжують шукати сенс свого життя, земного існування, відповіді на вічні питання й одночасно духовну опору в цьому гріховному, несправедливому світі біблія для  українського народу була й залишається не тільки джерелом духовних істин, але й високомистецькою книгою

Один iз найвiдомiших творiв iвана франка названий за iм'ям його головного героя  захара беркута, який постає перед нами втiленням совiстi та розуму  тухольськоï громади часiв монголо-татарськоï навали на карпатську русь.  сивий дев'яностолiтнiй старець, "мов стародавнiй дуб-велетень", "поважний  поставою, строгий лицем, багатий досвiдом життя i знанням людей та обставин, захар  беркут був правдивим образом тих давнiх патрiархiï), батькiв i провiдникiв  цiлого народу, про яких говорять нам тисячолiтнi пiснi та перекази". тому тухольцi  неспроста обрали його ватажком, довiривши своє життя i безпеку мудрому досвiду  голови старiйшин.  вони знали, що громада для захара беркута була всiм: i його свiтом, i метою його  життя. вiн вiддає рiдним односельцям своï знання, сили i здоров'я, бо  вiдчуває за них власну вiдповiдальнiсть. для тухольськоï громади вiн  - i садiвник, i пасiчник, i лiкар, i розумний порадник, i чесний суддя, i  дбайливий батько, i вожак, i далекоглядний пророк. навiть у страшний час особистих  випробувань захар надає перевагу громадським iнтересам. його батькiвське серце  ридає над долею рiдного сина-кайданника, а розум захисника громади диктує iнше,  тому вiн рiшуче вiдкидає думку цiною вигоди для ворога повернути синовi волю.  мене дуже вразила глибока мудрiсть захара беркута, що, здається, увiбрала в себе  риси народноï мудростi украïнцiв. глибоко розумiючи небезпеку для  карпатськоï русi, вiн радить навколишнiм скинути "з себе тi пута" i  стати на смертельну боротьбу проти ворога. його розсудливiсть є громадi  перемогти завойовникiв i врятувати своє життя пiд час боротьби з ними.  постать беркута у цей перiод нагадує менi казкових героïв, якими сповнена  украïнська народна творчiсть. мужнiй, сильний i мудрий, вiн не знає спокою,  поки односельцi перебувають у страшнiй небезпецi. здається, вiн навiть забуває про  себе, про особисте життя, вся його воля i мужнiсть скерованi на громадi.  жодного разу вiн не покривив душею, бо чеснiсть i поряднiсть є основою його  вчинкiв. якщо в мирному життi старий беркут виступає справедливим суддею, то у  лихi часи небезпеки i боротьби ця чеснiсть є йому гiдно витримати  випробування, породженi безжалiсною монголо-татарською навалою.  найбiльше менi хотiлося б видiлити ту далекогляднiсть захара, без якоï,  мабуть, не було перемоги тухольцiв. готуючи оборону рiдноï землi, мудрий  голова старiйшин передбачає, що недобитий ворог принесе страждання iншим, i  заклинає до єдностi всiх сусiдiв, аби знищити нападникiв. саме ця iдея єдностi i  патрiотизму стає головною у повiстi. i ця iдея була спрямована i. франком не  тiльки в сучасне, але й у майбутнє. проникаючи крiзь завiсу вiкiв, мудрий захар  беркут провiщав грядущим поколiнням: "щаслив, кому судилося жити в тi днi! се  будуть гарнi днi, днi веснянi, днi вiдродження народного! "  менi хочеться вклонитися мудрому беркуту та його словам. бо його життя  - це приклад для нас, а пророцтво своє вiн залишив i нам. саме до своïх  нащадкiв, до нас, вiн звертався у своïх мрiях, на нас покладав своï  найкращi сподiвання. ось беркут 

Історія україни має багато трагічних сторінок, але найбіль­шою для нашого народу стала ліквідація гетьманщини й пере­творення вільного селянина на безправного кріпака. дуже часто кріпосниками ставали давні вороги українців — польські пани та підпанки, яким російські самодержці роздавали родючі землі своєї малоросії. саме так з’явився в пісках пан польський. уперше прибувши в піски, що подарувала йому цариця, і від­чувши опір вільних людей, новоспечений володар зрозумів, що громада добровільно не вставить свою шию в ярмо, що «волів» потрібно гарненько призвичаїти, щоб самі простягали шию та слухняно виконували волю господаря. і на другий день генерал привів «москалів», котрі швиденько гвинтівок за­спокоїли непокірних. з того все й почалося… пан вдається й до мерзенного обману піщан, що братиме з них тільки невелику плату за користування «його» землею. і зрештою вільні колись селяни стали панськими. уперше біда затесалась у село у вигляді царського генерала, а зго­дом з’явилась разом із удовою-генеральшою та її синочками. те­пер піщани зрозуміли, що пропали навіки. кріпосники за корот­кий час так запрягли «волів» у ярмо, що тепер уже можна було тішитися й насолоджуватися життям щодня. селяни ходили на панщину по чотири-п’ять днів на тиждень, а крім того, «зно­сили у двір курей, гусей, яйця». було з чого панам бенкетувати. генеральша навіть не спілкувалася зі своїми годувальниками-кріпаками, усе йшло через прикажчиків, її мозок працював тільки над вигадуванням страшних, принизливих покарань своїм дво­ровим. навіть серце генеральші грілося не біля дітей та онуків. свою любов вона віддала котам. а тим, хто вичісував тих котів, стелив їм постіль, доводилось гірко. так, наприклад, за наказом генеральші люто катують веселу дівчину уляну. дівчині дово­диться прилюдно цілий день мазати панські кухні з мертвим ко­шеням на шиї, якого вона ненароком придушила. зовсім зубожіло село, коли осів на батьківщині василь се­менович польський. при ньому кріпаки вимушені були працю­вати на панщині вже шість днів на тиждень. на відміну від ге­неральші, василь семенович спілкувався із своїми кріпаками. ще підлітком скуб ровесників за чуба, юнаком цінував красу молодих кріпачок. на мою думку, пани-кріпосники були не хазяїнами, а хижими експлуататорами. вони не про землю, про тих, хто на ній працює. з року в рік земля виснажувалася, урожаї падали, село убожіло, морально розкладалося. пияцтво, злодійство стали зви­чайними явищами серед кріпаків. я вважаю, що сила критичного реалізму панаса мирного по­лягає саме в тому, що він у яскравих художніх образах розкрив антинародну сутність кріпосництва, показав справжній зміст царських реформ, правдиво відтворив пагубність і розтлінність впливу залишків кріпосного права в пореформену добу. отже, панас мирний стоїть у перших рядах борців проти поміщицько-кріпосницької неволі, його твори на цю тему станов­лять нову сторінку в розвитку українського критичного реалізму.