"вітчизна- це не хтось і десь, я - теж вітчизна". чи відчуваєте ви відповідальність перед батьківщиною? чи справді кожний громадянин може бути вітчизною?

Моє вітчизна! величезне і сильне, терпляча і непередбачуване, неповторне і самобутнє, кароока і светлоокое! ти - дивовижна змішання заходу і сходу. твої уральські гори, як поясок якогось неймовірного сукні, розділяють нас на європейців і азіатів, але в кінцевому підсумку, ми одне ціле, як крона дерева, гілки якого гармонійно і дивно переплели в собі різні культури і релігії. не виміряти тебе «загальним аршином», не окинути поглядом, «не зрозуміти розумом»! і тільки в маленькому й трепетному грудочці - серце, можна умістити тебе, моя батьківщина, в самому заповітному куточку, подалі від недобрих поглядів і поспішних рішень.  багато на світі країн - красивих і різних, але  

Оповідання “Приблуда” С. Васильченко написав 1925 року. Сюжет оповідання «Приблуда» взято із життя дитячого будинку. Адже у 20-х роках XX ст. Васильченко був завідувачем дитячого будинку. Васильченко у оповіданні хотів аоказати нове в людських стосунках, в людській психології. Вихованці, котрі живуть у досить скрутних матеріальних умовах, письменник показує нам – у їх взаєминах паростки людської моралі та гуманності. В оповіданні піднімається така нагальна проблема того часу: ліквідація дитячої безпритульності. Безхлібне й невеселе життя дітей-сиріт, від недоїдання вони худі, аж світяться, стають сумним і зажуреними. Але досить сказати їм ласкаве слово, приголубити, як вони щиро, по-дитячому втішаються. Саме завдяки цьому оповідання набуває оптимістичного звучання. Умови життя в дитячому будинку вкрай складні – діти по троє сплять на одному ліжку, немає одягу, немає їжі, «хліба ні кришки». Діти знали, що за зовнішньою непривітність, сердитістю, постійною буркотливістю Параски Калістратівни (так звали завідувачку) криється чуле й добре серце. Вона цілий день клопочеться й свариться то з інспектором, то з дітьми, бо ледве дає собі раду, чим нагодувати, у що вдягнути та взути силу-силенну дітвори, яку закинули в дитячий будинок Безпритульність, розруха, голоднеча за перши революційних років.)

Объяснение:

ответ:

ответ

объяснение:

мені здається, що у світі не так багато понять, які можна вважати абсолютно вірними. тобто,   рідко у світі можна зустріти   абсолютне зло або добро.   і добра людина може вчинити поганий, злий вчинок, а та, яка вважається злою – навпаки, добрий. у кожному з нас є і добро, і зло, а що, врешті-решт, переможе – залежить, в першу чергу, від нас самих.

що ми звикли вважати добром? чесність, ввічливість, справедливість, взає, милосердя…   на сьогоднішній день ці риси чомусь все більше становляться рідкістю. люди намагаються зробити своє життя легшим, але таким чином роблять складнішим життя тих, хто знаходиться поруч. нещодавно побачила на вулиці таку картину: мати з донькою, гуляючи, побачили маленьке кошеня. мала хотіла його погладити, прохала забрати додому, та натомість мама потягла її за руку геть з зухвалим: «усіх не обігрієш! » звичайно, не обігрієш. але необхідно було дати доньці проявити милосердя – хоча б погладити чи погодувати кошеня, адже ці слова можуть, врешті-решт, стати її життєвим гаслом. на жаль, саме за принципом «усіх не обігрієш! » живе сьогодні більша частина   знайомих мені людей. ми перестали одне одному: мало хто на сьогоднішній день дасть милостиню жебраку (хай сам заробляє), поступиться місцем бабусі у транспорті (наступним рейсом поїхала б), просто спитає на вулиці у незнайомої дівчини, чого вона плаче (не мої справи – сама розбереться). нещодавно чула у новинах про такий випадок: у центрі міста помер чоловік. помер серед білого дня, і ніхто не прийшов йому на . а трапилося все дуже просто: людині стало зле – «схопило» серце, вона упала. але оточуючі вирішили, що чоловік просто напився, і ніхто навіть не намагався йому . якби вчасно викликали «швидку », життя чоловіка можна було б врятувати…

хтось скаже, що сьогодні саме життя вимагає такого ставлення. але ж ніхто не застрахований від неприємностей, від старості, як кажуть: «від суми та від тюрми не зарікайся», то чи нам ніколи не потрібна буде або ж просто добре слово?

у багатьох літературних творах представлена   проблема добра і зла, над нею часто замислюються філософи. наприклад, г. с. сковорода – письменник і філософ –   у поезії «всякому місту звичай і право» також звертається до цієї проблеми.

тож що буде панувати у нашому світі – добро чи зло – залежить, на мою думку, передусім від кожного з нас